Криницький Віталій Іванович народився в с.Велика Севастянівка Христинівського району Київської області 19 грудня 1935 року в багатодітній дружній сім’ї колгоспників Івана Петровича та Олександри Андріївни. В 1944 році, по звільненню села від фашистів, пішов у перший клас В.Севастянівської семирічної школи №2, а в 1954 році закінчив 10 класів В.Севастянівської середньої школи №1.

     З вересня 1954 по жовтень 1955 рік  працював лаборантом фізичного і хімічного кабінетів Уманської середньої школи №1, заочно навчаючись на факультеті біології і хімії  Уманського педагогічного інституту.

Керекеша Ольга Степанівна

19.06.1920 – 15.08.2004

Освіта: в 1940 році  закінчила Уманський державний учительський інститут. 

            В 1958р закінчила Київський державний педагогічний інститут.

    Кулеша(Цимбал) Світлана ,

випускниця Христинівської середньої школи № 2  1993 року

      Немає кращої нагороди і втіхи для вчителя, ніж коли його учні, покинувши стіни своєї школи, з теплотою і вдячністю згадують його, вчителеве, ім΄я. Адже це значить лише про те, що недарма були і безсонні ночі для підготовки до уроків, втрачені вихідні та відпустки, нервові перевантаження. І завдяки таким вчителям у чиїсь душі прокинеться іскорка таланту, доброти, духовності. Можливо, саме тому, що в моєму житті були саме такі, можна сказати, від Бога Вчителі, я теж обрала цю професію. Навчалась я в Христинівській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 з 1983 по 1993 роки. З вдячністю згадую імена своїх вчителів.

     Живе у селі Розсішки справжня легенда нашого краю, людина, чиє життя стало славною сторінкою історії. Це – Маргарита Михайлівна Свистільник (в дівоцтві – Поглод).

     Народилася 26 грудня 1923 року в м.Могилів-Подільський. Мати – вчителька, батько – службовець. В 1924 році переїхала сім’я в с.Розсішки. Навчалась в Розсішській школі. Провчившись 2 роки в Станіславському (нині Івано-Франківському) педагогічному училищі, з жахом зустріла звістку про початок війни.

     З перших  днів війни на передовій -    медсестра Станіславського військового шпиталю. Довівши медично-санітарний ешелон до Києва, молода медична сестра Червоного Хреста одразу ж повертається назад, де вже відступають наші війська, з якими відходить і вона.

ЄВРОПЕЙСЬКІ ТРАДИЦІЇ У РОЗВИТКУ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Українська національна школа констатується на куль­турно-історичних засадах і водночас є частиною євро­пейської цивілізації, результа­том культурних впливів інших держав. Ще з давніх часів схід­ні і західні сегменти європей­ської цивілізації взаємодопов­нювались новими культурними традиціями, віруваннями, напрацюваннями у сфері освіти.

Не можна не згадати україн­ського астронома, медика, математика й мислителя-гуманіста XV століття Юрія Дро­гобича (Котермака), який, перебуваючи на посаді ректо­ра Болонського університету (Італія), професора Ягеллонського університету (Польща), переносив на євро­пейський ґрунт національні освітні традиції. Так само, представники католицької громади просували на право­славний Схід кращі здобутки своєї системи освіти. Чимало представників української еліти XVI — XVII століть на­бувало знань в освітніх закла­дах ордену єзуїтів — колегіях. Серед них — Богдан Зіновій Хмельницький.

  Долі жіночі

Життя в професії

     Спогади… Спогади… Коли вони сповнюють душу, перед очима пропливають картинки минулого: яскраві, теплі, щирі. Та коли спогади торкаються найпотаємніших куточків свідомості, назовні вибираються  ті  самі відчуття, яких змучена минулим душа намагалася позбутися…

     На долю Ганни Євтухівни Поліщук випало немало випробовувань. В її пам’яті живуть спогади, які розповідають про минуле, занурюють у давно пережите…

      Народилася Ганна Євтухівна 5 серпня 1918 року – на початку минулого сторіччя в селі Івангороді.  Самі історичні події того часу – революція, зміна влади та державного устрою, передбачали нелегкі зміни в житті селян. Тому не дивно, що і в сім’ї маленької Ганни переживали важкі часи. Проте, дякувати Богу, спільними зусиллями виживали…

     Роки голодомору, ті страшні 1932-33 роки, врізалися в пам’ять, як найжахливіші. Тоді її рідне село перетворилося на місце загальної жалоби, а центральна площа, на якій влаштовувався великий базар, стала кладовищем…

      З пам’яті Ганни Євтухівни випливає один страшний спогад. 

 Ветеран війни і педагогічноїпраці Діденко Петро Юрійович 

      Житель с.Талалаївки. Народився 25 червня 1923 року в с.Орадівці Христинівського  р-ну   Київської обл. в сім’ї   колгоспників.  Хоч і закінчив  в 1944 році  школу   санінструкторів, але  попросився у розвідники.  Його  фронтові   дороги   пролягли  через  Румунію, Угорщину,  Австрію, Чехословаччину.  Свою першу  нагороду - "Орден  Слави”  21- річний  Петро   Діденко отримав  за взяття  Відня.  Та це не  єдина  нагорода. Військовий героїзм  Петра   Юрійовича  був відзначений  ще  трьома орденами    і численними медалями, отриманими у воєнний і післявоєнний  час.

Віра Омельченко, ветеран педагогічної праці

ПО ПРАЦІ – ШАНА

ЗАЛИШИЛИ ДОБРИЙ СЛІД

     Кажемо: "З доброти починається людина”. Про таких добрих людей хочу і розповісти. В 1952 році я отримала призначення в Христинівський  райвно на посаду вчителя. Минуло вже 42 роки від того часу як я стояла в кабінеті колишнього завідуючого райвно Анатолія Кузьмича Глазкова. На жаль, немає вже цієї дорогої людини. Пішов з життя. Але хочу сказати, що людина жива – поки живе пам’ять про неї. Його доброту, етику керівника, турботу про людину я ніколи не забуду і ношу в своєму серці.

      Багато директорів було у Великосевастянівській середній школі за мої 35 років педагогічної роботи. Але хочу розповісти більш детально про роботу колишнього директора школи Івана  Андроновича Нещадима. Це  висококультурна, тактовна, чесна,  правдива і справедлива, з добрим серцем людина. І хочу ще сказати,  що без правди і доброти немає людини, немає народу.

  Шавловичі Віра Іванівна  і Олександр Гнатович

Марчун  (Шавлович) Валентина Олександрівна

      Народилася в 1940 році в  селі Орадівка Христинівського району.

      В 1947-1956 роках (з 1 по 9 клас) навчалась у Ягубецькій середній школі. Так як батьки в 1956 році були направлені на роботу у  Христинівську школу, то навчалась я в 10 класі цієї школи. Школа знаходилась в центрі села. Директором школи був Штурман Я.М. , завучем- Найдюк Л.Т.,  класним керівником 10-А класу була Шавлович В.І. і викладала хімію. Нас навчали прекрасні вчителі: російська література  –  Збаржевський Г.Т. (він ще навчався в 1938 році з Шавлович В.І. в залізничній школі), фізики – СмірноваО.Ф.,  математики – Шавлович О.Г., історії – Чернищук Т.Г., німецької мови – Шевченко С.Д., астрономії – Зелєнєва А.М.

   Династія бере початок від Задорожної Ольги Миколаївни, яка працювала вчителем в початкових класах церковно-приходської школи до 1918 року.

       Дубчак Іван Филимонович народився 1 вересня 1919 року в с.Дмитрушки Уманського району. В 1933 році після закінчення Уманського учительського інституту за спеціальністю учитель математики і фізики був направлений   на роботу у с.Топильна Шполянського району.