«Із безлічі професій на Землі, Які вже є, яких ще будуть вчити, Є головна, як вічний сущий хліб, І назва цій професії – УЧИТЕЛЬ»
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS Вівторок, 2017.10.24, 02:51 |Вітаю Вас Відвідувачі
Категорії розділу
1020-річна історя освіти в Україні:традиції, сучасність і перспективи [1]
ХРИСТИЯНСТВО І РОЗВИТОК ОСВІТИ В КИЇВСЬКІЙ РУСІ [1]
РОЗВИТОК ШКОЛИ І ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ [1]
ПЕРІОД КНЯЖОЇ ДОБИ [1]
ОСЕРЕДКИ ШКІЛЬНИЦТВА XIV-XVI СТОЛІТЬ [1]
ПЕРІОД СЛОВ'ЯНСЬКОГО ВІДРОДЖЕННЯ [1]
ПЕРІОД КОЗАЦЬКОЇ ДОБИ [1]
СТАНОВЛЕННЯ МОДЕРНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ, ПЕРІОД ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОСВІТНИЦТВА В УКРАЇНІ [2]
РОЗВИТОК ОСВІТИ У ПЕРІОД ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ [1]
УКРАЇНСЬКА ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА І ШКОЛА ЗА РАДЯНСЬКИХ ЧАСІВ [1]
РОЗВИТОК ПЕДАГОГІКИ І ШКОЛИ В УКРАЇНСЬКІЙ ДЕРЖАВІ [1]
БІБЛІОТЕКА ЯК ВАЖЛИВА ЛАНКА РОЗВИТКУ ШКІЛЬНИЦТВА В УКРАЇНІ [1]
ЄВРОПЕЙСЬКІ ТРАДИЦІЇ У РОЗВИТКУ ОСВІТИ В УКРАЇНІ [1]
Наше опитування
Чи необхідний Христинівці краєзнавчий музей?
Всього відповідей: 92
Статистика
Хмарка тегів
Погода
Друзі сайту

Наша рідна школа

Пошук
Loading
Головна » Віртуальні галереї » Історія шкільної освіти в Україні » СТАНОВЛЕННЯ МОДЕРНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ, ПЕРІОД ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОСВІТНИЦТВА В УКРАЇНІ

СТАНОВЛЕННЯ МОДЕРНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ, ПЕРІОД ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОСВІТНИЦТВА В УКРАЇНІ ЧАСТИНА 2

Осередки шкільництва

У другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Активну діяльність у галузі освіти розгорнули земства. Вони будували і утримували на свої кошти школи,формували шкільну мережу для впровадження загального початкового навчання. Земські школи краще, ніж інші, відповідали проблемам часу та сприяли собистісному розвитку учнів. Через земства українське громадянство прагнуло прискорити шкільні реформи, впливати на освітню політику влади.

Реакцією прогресивних сил на низький рівень писемності населення стало відкриття в Києві 1859 р. Недільних шкіл длядорослих. Ініціатори цієї справи – студенти Київського університету, зокрема Михайло Драгоманов.

Свідомі представники Українського суспільства відкривали і утримували школи за свій кошт. Однією з кращих приватних гімназій вважалася колегія Павла Галагана, заснована в Києві в 1871 р. До колегії, яка складалася зі старших класів , приймали здібних юнаків різних станів. У колегії було створено необхідні умови для навчання і всебічного розвитку учнів.  Вихованці колегії офіційно вивчали український фольклор.

Початок ХІХ століття (1802 р.) відзначився створенням Міністерства народної просвіти (Росія) і при зняттям законодавчих актів, спрямованих на уніфікацію закладів освіти. Зокрема,Статутом навчальних закладів, підпорядкованих університетам (1804 р.), проголошувались все становість шкіл, наступність у діяльності навчальних закладів, загальнодоступність і безплатність навчання. На території України діяло два навчальні округи – Харківський і Віленський. Система освіти складалася з чотирьох типів навчальних закладів:

- парафіяльні школи (училища) – термін навчання один рік – надавали дітям релігійне виховання, навички читання, писання, лічби, відомості з книги «Краткое наставление о сельском домоводстве»;

- повітові школи (училище) – термін навчання 2 роки – вивчалось 17 предметів: Закон Божий, книга «О должностях человека и гражданина», російська граматика, каліграфія, малювання, правопис, географія, історія, арифметика, початкові відомості з фізики, правозахисна, промислового розвитку країни тощо;

- гімназії – термін навчання 4 роки – вивчалось 25 дисциплін: латинська, німецька, французька мови. Географія, історія, статистика, філософія (математика,логіка, правознавство), «красні науки» (словесність, теорія поезій, естетика), політичні науки, математика (алгебра, геометрія, тригонометрія), фізика, природознавство (мінералогія, ботаніка, біологія), теорія комерції, малювання;

- університети – вищі навчальні заклади.

Школи Віленського округу працювали за окремим Статутом (1804 р.), який визначав такі заклади освіти:

парафіяльні школи – жіночі й чоловічі для дітей селян, ремісників, небагатих дворян: 1) малі парафіяльні школи  -  термін навчання 2 роки – вивчались читання, письмо, Закон Божий, мораль, арифметика; 2) великі парафіяльні школи – термін навчання 4 роки – вивчались читання, письмо, Закон Божий, мораль, арифметика, практика механіка, місцевий землепис, природознавство,практичне землеробство, садівництво; в жіночих школах вивчалось молочне господарство, шиття, домашнє господарювання (городництво,птахівництво, кулінарія). Викладання було польською мовою, російська мова вивчалась,як окрема дисципліна (до 1830-31 рр.);

-          Повітові школи – термін навчання 3 роки (3 класи) – для дітей купців, міщан, дрібних службовців;

На початок ХІХ століття повітові училища було відкрито в Полтаві, Ніжині, Охтирці, Прилуках, Сумах, Чернігові, Ромках, Валках, Вінниці, Житомирі, Умані, Кам’янці-Подільському, Каневі, Білій Церкві та ін. Гімназії діяли в Новгороді-Сіверському, Харкові, Чернігові, Катеринославі, Полтаві, Сімферополі, Вінниці, Херсоні, Кременці.

У 1828 році затверджується новий Статус гімназій і училищ, підпорядкованих університетам, яким скасовується без становість  і наступність в освіті, в усіх типах шкіл офіційно дозволяються тілесні покарання. Закладами освіти офіційно затверджено такі :

- парафіяльні школи (училища) – термін навчання 1-2 роки – лише для бідноти, приймали хлопців і дівчаток 8-11 років; навчали читання, вивчали релігію, церковні книги, каліграфію, арифметичні дії4

- повітові школи (училища) – термін навчання 3 роки – для дітей купців, ремісників, промислового люду; вивчали арифметику, геометрію, географію, історію, чистописання, малювання, креслення. З навчального плану вилучено природознавство, фізику, технології;

- гімназії – термін навчання 7 років – для дітей дворян і чиновників; замість політичної економії, комерційних наук, філософії і природознавства введено Закон Божий, священну і церковну історію, російську мову та словесність. Грецьку мову.

Особливим осередком освіти в закріпачених селах були парафіяльні школи. У 1856 р. у Наддніпрянській Україні діяло трохи більш як 1320 різних шкіл, які охоплювали 0,53 відсотка населення. Водночас ХІХ ст.. з його наростаючими темпами технічного прогресу й промисловою революцією засвідчило разючу невідповідальність рівня освіти потребам часу.

Українські демократи наприкінці 1850-х побачили вихід в організації недільних шкіл для дорослих з викладанням українською та російською мовами. Відомо, що в складанні підручників для них взяли участь Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш та ін.. Проте російський уряд закрив ці школи (1862), а видання підручників українською мовою було заборонено (18630. Ланка початкової освіти – школи грамоти та три річні парафіяльні школи, якість навчання в них залежала від освіченості й широкого світогляду парафіяльного священика, який завідував школою, та вчителя, що навчав світських дисциплін. Навчальний процес церковнопарафіяльних шкіл передбачав читання на релігійно-моральні теми зі співами, вивчення основ бджільництва, садівництва й городництва.

Василь Липківський ,активний розбудовник церковнопарафіяльної вчительської освіти, дбав, щоб учні вчительської школи могли згодом стати й наставниками селян у веденні сільського господарства. Він неодноразово виступав на сторінках «Киевских епархиальных ведомостей» зі статтями на шкільну проблематику, в яких полемізував зі священиками, ділився досвідом співпраці з громадянами у справі шкільництва; апелював до кращих традицій братств ХVI – XVII ст. і дяківських шкіл в організації народної освіти.

Шкільництво зазнало змін після прийняття Статуту гімназій і прогімназій Міністерства народної освіти (1864 р.). Згідно зі статутом, створювались (реорганізовувались) окремо чоловічі й жіночі реальні й класичні гімназії з семирічним терміном навчання. Якщо не було гімназій, засновувались класичні і реальні прогімназії з 4-річним терміном навчання. В обох типах гімназій вивчали однаковим обсягом Закон Божий. Російську, церковнослов’янську мови і словесність, історію, географію, чистописання, за бажанням – співи, гімнастику. У реальних гімназіях вивчали математику, природознавство, хімію, фізику, космографію, німецьку, французьку мови, малювання, креслення. Статутом закріплювалось введення форми для учнів, створення бібліотек, кабінетів фізики, хімічні лабораторії, забезпечення посібниками, гімнастичним устаткуванням, музичними інструментами та нотами тощо, офіційно забороняли тілесні покарання,проголошувалась безстановість освіти.

Згідно зі Статутом 1871 р. усі чоловічі гімназії було перетворено на семикласні класичні гімназії з 8-річним терміном навчання, в яких вивчали Закон Божий, російську мову з церковнослов’янською і словесність, основи логіки, латинську та грецьку мови, математику, математичну географію, фізику з коротким природознавством, історію. Географію, німецьку та французьку мови, чистописання, за бажанням – креслення, малювання, музику, танці. Життя гімназистів суворо регламентувалось «Правилами учнів гімназій», «Правилами про стягнення».

З 1887 р. забороняється приймати до гімназій дітей простого народу. Статут 1871 р. із незначними змінами регламентував роботу гімназій до 1917 р.

Щодо жіночої освіти, з середини ХІХ ст.. починають відкриватися середні школи для дівчат:

-          дівочі прогімназії та гімназії з восьмирічним терміном навчання – 8-й клас мав спеціальне завдання: підготовки вчительок і домашніх виховательок;

- дівочі єпархіальні школи з семирічним терміном навчання, відкритті духовним відомством;

- гімназії відомства імператриці Марії.

Окрім офіційно затверджених нормативними документами закладів освіти, діяли приватні заклади:

- ланкастерські школи (школи взаємного навчання),

- пансіони (здебільшого для дітей шляхти).

Серед приватних навчальних закладів вирізняється колегія Павла Галагана. Творча атмосфера, співробітництво, заохочення до наукових студій сприяли формуванню в колегії інтелектуальної еліти України. Серед її вихованців академіки М. Котляревський, Д. Петрушевський, В. Липський, А. Кримський, письменники М. Драй-Хмара, П. Филипович, психолог Г. Костюк.

1874 року започатковано в Києві курси підвищення кваліфікації вчителів, звідки бере початок КМПУ імені Б.Д. Грінченка.

Отже, за своїми особливостями, культурним спадком період можна розглядати переважно як національний історико -етнологічний. Саме народна педагогіка зіграла значну роль у збереженні в українській культурі національних традицій, символів, звичаїв, мови.

(Використано матеріали міжнародної наукової конференції, газета "Освіта України", №29-30, 17 квітня 2009р.)

Категорія: СТАНОВЛЕННЯ МОДЕРНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ, ПЕРІОД ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОСВІТНИЦТВА В УКРАЇНІ | Додав: Razak (2012.01.31)
Переглядів: 583 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Головна » Віртуальні галереї
Матеріали зібрав і підготував Богдан Миколайович Калиндрузь © 2017