«Із безлічі професій на Землі, Які вже є, яких ще будуть вчити, Є головна, як вічний сущий хліб, І назва цій професії – УЧИТЕЛЬ»
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS Вівторок, 2017.06.27, 18:33 |Вітаю Вас Відвідувачі
Категорії розділу
Сторінка пошуківця [1]
Проекти пошукового загону "Юність" імені Ігоря Валюка
Учительські династії [8]
Школи Христинівщини [25]
Книга вдячності Учителю [46]
Христинівчани - викладачі вузів [3]
Знамениті освітяни Христинівщини [6]
Історія шкільної освіти в Україні [14]
Сучасний стан освіти Христинівщини [1]
Вчителі-ветерани Великої Вітчизняної війни [16]
Творчість вчителів [1]
Воїни АТО - випускники шкіл Христинівщини [9]
Наше опитування
Чи вважаєте Ви професію учителя престижною?
Всього відповідей: 11
Статистика
Хмарка тегів
Погода
Друзі сайту

Наша рідна школа

Пошук
Loading
Головна » Віртуальні галереї » Христинівчани - викладачі вузів

Микола Лукич Голего — ректор Київського Національного авіаційного університету (1953-1975рр.)

     Заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент Національної академії наук України, доктор технічних наук, професор Микола Лукич Голего — видатний вчений у галузі механіки та машинобудування, ректор Національного авіаційного університету (1953-1975рр.).

      У 1914 році на станції Христинівка Черкаської області народився хлопчик, якого батьки, (Лука Якович і Ліна Дорофіївна) назвали Миколкою… Саме так починається біографія майбутнього визначного вченого в галузі механіки та машинобудування, професора, доктора технічних наук, члена_кореспондента Академії наук України, ректора Київського інституту інженерів цивільної авіації ( нині Національний авіаційний університет) у 1954-1975 роках.

     Дитинство допитливого хлопчини співпало з великими перетвореннями в державі. Роки жовтневого перевороту, громадянської війни, розрухи і, так званого, "відновлення" народного господарства не могли не вплинути на характер молодої людини. Микола рано почав замислюватись над своїм місцем у суспільстві, боляче реагував на несправедливість і, як сотні його однолітків, намагався знайти відповідь на запитання: що робити?.. Навчався, мужнів, мріяв. Ці мрії і привели його до Києва, а потім до Київського авіаційного інституту, який він з відзнакою закінчив у 1938 році. Одночасно закінчив льотні курси і отримав кваліфікацію пілота ІV класу. По закінченні вищого навчального закладу Миколу Лукича було направлено у Харків на авіаційний ремонтний завод 242 ЦПФ. Шість років свого професійного життя він віддав саме цьому підприємству. Там він працював спочатку майстром, потім провідним інженером з двигунів і, нарешті, начальником моторного цеху. У лютому 1939 року його нагороджено знаком "Відмінник Аерофлоту".

     У роки Великої Вітчизняної війни він разом з заводом був евакуйований до Алма_Ати. У 1942 році Миколу Лукича переводять до Казахстану (м. Актюбінськ) і призначають головним інженером авіаційного ремонтного заводу 406 ЦПФ. У 1944 році йому доручено організацію у Дніпропетровську нового авіаційного ремонтного заводу, на якому було організовано випуск продукції для фронту. На посаді керівника заводу Микола Лукич Голего працював до 1948 року. За забезпечення ремонту літаків і двигунів у короткий термін Указом Президії Верховної Ради СРСР його нагороджено орденом "Знак Пошани" і медаллю "За трудову звитягу", а у 1946 році — медаллю "За доблесний труд у Великій Вітчизняній війні 1941_1945 років". У липні 1948 року Микола Голего направляється в Київ, де організовує новий авіаційний ремонтний завод 410 ЦПФ. Він обіймав посаду начальника цього підприємства. Виконуючи обов'язки керівника, Микола Лукич без відриву від виробництва займався науково-дослідноюроботою.  Так, починаючи з 1950 року, разом з Інститутом будівельної техніки АН СРСР проводив наукові дослідження в галузі тертя та зношування. Ця науково_дослідна робота стала основою його кандидатської дисертації. У вересні 1953 року Миколу Голего переведено до Київського інституту інженерів цивільного повітряного флоту на посаду завідувача кафедри технології ремонту авіаційної техніки. В січні 1954 року його призначено начальником інституту.  Тут він став доктором технічних наук, доцентом, професором, членом_кореспондентом АН УРСР. За роки його керівництва КІЦПФ зміцніла навчально_лабораторна база, професорсько_викладацький склад поповнився висококваліфікованими спеціалістами, значно активізувалась науково-дослідна робота, навчально-виховний процес збагатився новими формами і методами роботи. Інститут став знаним не лише у Радянському Союзі, а й за його межами. У 1966 році вищий навчальний заклад нагороджено орденом Трудового Червоного прапору, ще через рік інституту вручено Пам'ятний прапор Міністерства цивільної авіації СРСР, а у 1970 році —Ленінську ювілейну грамоту як кращий вищий навчальний заклад серед навчальних закладів Міністерства цивільної авіації.

 

  У 1977 році Микола Лукич Голего призначений на посаду директора науково-технічного центру АН України "Триботехніка", який займався проблемами космічної галузі держави у сфері підвищення довговічності та надійності роботи машин та механізмів.

 

   За сухим і стислим переліком справ і досягнень Миколи Лукича Голего, багато з яких суттєво вплинули на долю колективу авіаційного інституту, стоїть повсякденне творче напруження, великі здібності талановитого керівника і науковця.

 

Джерело: сайт http://www.nau.edu.ua/uploads/aviator/8-2009.pdf

Категорія: Христинівчани - викладачі вузів | Додав: Razak (2011.12.17)
Переглядів: 1326 | Теги: доктор технічних наук, ректор Національного авіаційного ун, Микола Лукич Голего, член-кореспондент НАН України, проф | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Головна » Віртуальні галереї
Матеріали зібрав і підготував Богдан Миколайович Калиндрузь © 2017