 Р.МАСЛОВСЬКА (Колосова),
випускниця Христинівської середньої школи №1 1988 року, кореспондент районної газети "Трибуна хлібороба" І ФІЗИК, І ЛІРИК…
Мальовничий і чарівний місяць осені – жовтень,
ніби прикрасив природу своїм мистецьким пензлем, розмалював дивовижними
барвами. Тому не дивно, що в пошуках спорідненої душі він обрав саме художника,
відзначивши у своєму календарі професійне свято – День художника.
Можливо комусь здасться дивним, що сьогоднішня
розповідь буде про фізика, але насправді в нашому герої чудово поєднуються і фізик, і лірик…
 Залужений учитель України Євген Олександрович
Міщенко – знана на теренах району людина, яка має за плечима величезний досвід
роботи учителя фізики і відповідно - досягнення власних учнів. Але, як кажуть,
талановита людина, талановита в усьому, тому взявшись за головний атрибут
художника – пензель, учитель вдосконалювався сам і вдосконалював майстерність
своїх вихованців, і як результат – його колишні учні сьогодні самі навчають
дітей малюванню…
А все починалося в далекому довоєнному 1940
році, коли 1 січня для родини Міщенків стало подвійним святом, адже цього дня у
світ прийшов син Євген. Хлопчик зростав у творчій атмосфері: фарби,
репродукції, плакати… Батько працював у клубі оформлювачем, звідси – спочатку
цікавість, потім справжній інтерес, з роками – улюблена справа, а сьогодні –
найцікавіший відпочинок - з пензлем та фарбами...
Таке враження складається про потяг до
творчості Євгена Олександровича. Та й сам він впевнений, що «асом» у будь-якій
професії можна стати, якщо жити в атмосфері цієї справи, мати до неї інтерес і
багато-багато працювати. Тоді і натхнення прийде. Його не треба чекати. Треба
спонукати себе до дії, брати до рук мольберт і йти на природу. Вона і є
справжнім натхненням. Треба тільки побачити, підмітити в ній щось особливе, щоб
потім поділитися з оточуючими. Саме це, на тверде переконання Є.О.Міщенка,
відрізняє творчу людину від звичайної. 
Закоханість у природу, вміння бачити її красу
виливаються у живописні полотна, де вкарбовані чарівні миті піднесення від
спілкування з нею. Оселю Міщенків прикрашають численні пейзажі, натюрморти, на
яких художнику вдається зупинити мить, щоб перетворити її у вічність.
Взагалі, доля сама вчила свого улюбленця. Вона
завжди підкидала йому цікаве завдання,
щоб дати йому можливість самому знайти вихід і він самотужки успішно
справлявся.
Так, одного разу Євген вирішив стати учителем.
Тоді він ще не знав, що колись це стане справою його життя, в якій він досягне
неабияких висот, доможеться справжнього визнання. Тоді він вступив до
Уманського педінституту, бо це був найближчий до його домівки ВУЗ…
Така вже він людина, живе за правилом: якщо
щось робити, то робити добре, або не робити зовсім. Тому в обох набутих спеціальностях
Є.О.Міщенко намагався досягти досконалості і йому це вдалося.
Задумавши створити сім’ю, цей чоловік створив
її один раз і на довгі роки: 23 вересня подружжя учителів Міщенків - Світлана Дмитрівна та Євген Олександрович -
відзначили піввіковий ювілей свого шлюбу.
Сьогодні головною життєвою цінністю герой
нашої невеличкої розповіді вважає сім’ю – дружину, дочку (яка нині з чоловіком
проживає за кордоном), онука, в людях цінує порядність, а основною рушійною
силою світу вважає любов – в найширшому її розумінні – до прекрасного, до
землі, до людей до того особливого аромату повітря, який буває тільки на
батьківщині.
«Недарма ж класик сказав: «И дым отечества нам
сладок и приятен…», - задумливо жартує співрозмовник.
| 
