«Із безлічі професій на Землі, Які вже є, яких ще будуть вчити, Є головна, як вічний сущий хліб, І назва цій професії – УЧИТЕЛЬ»
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS Четвер, 2024.03.28, 17:08 |Вітаю Вас Відвідувачі
Категорії розділу
Орадівська ЗОШ І - ІІІ ст. [1]
Христинівська ЗОШ I - III ст. № 2 [11]
Христинівська спеціалізована ЗОШ I - III ст. № 1 [19]
Христинівська ЗОШ I - III ст. [7]
Верхняцький НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1-ліцей» [3]
Верхняцька ЗОШ І - ІІІ ст.№ 2 [0]
Шельпахівська ЗОШ І - ІІІ ст. [1]
Ягубецька ЗОШ І - ІІІ ст. [1]
Шукайводська ЗОШ І - ІІІ ст. [0]
Осітнянська ЗОШ І - ІІ ст. [0]
Сичівська ЗОШ І - ІІ ст. [0]
Кузьминогребельська ЗОШ І - ІІІ ст. [0]
Ліщинівська ЗОШ І - ІІІ ст. [0]
Івангородська ЗОШ І - ІІІ ст. [0]
Пеніжківська ЗОШ І - ІІ ст. [0]
В. Севастянівська ЗОШ І - ІІІ ст. [1]
В. Севастянівський НВК [0]
М. Севастянівська ЗОШ І - ІІІ ст. [0]
Синицька ЗОШ І - ІІІ ст. [0]
Розсішська ЗОШ І - ІІІ ст. [0]
Угловатська ЗОШ І - ІІІ ст. [1]
Заячківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів [1]
Міні-чат
200
Наше опитування
Чи вважаєте Ви професію учителя престижною?
Всього відповідей: 18
Статистика
Хмарка тегів
Погода
Друзі сайту

Наша рідна школа

Пошук
Loading
Головна » Віртуальні галереї » Книга вдячності Учителю » Христинівська спеціалізована ЗОШ I - III ст. № 1

НЕ СТАРІЄ ДУШЕЮ ВЕТЕРАН

Христинівська районна газета "Трибуна хлібороба"                                                  12 квітня 1995 року. № 30

НЕ СТАРІЄ ДУШЕЮ ВЕТЕРАН

      Хочу розповісти про людину, яку знають і поважають майже всі жителі нашого міста. А також району. Це  Іван  Андронович Нещадим,  учасник Великої Вітчизняної війни, майор у відставці, ветеран педагогічної праці.

      Коли декілька років тому районний відділ освіти та педколектив  школи тепло і сердечно вітали Івана  Андроновича з 50-річчям педагогічної діяльності,  у нього подумки промайнуло все його нелегке і разом з тим цікаве життя.

     1939 рік. Його, молодого  випускника Одеського педінституту призвали до лав Червоної Армії.

      А вже в січні наступного 1940 року І.А.Нещадим - кулеметник на  фінському  фронті, потім - звільнення Прибалтики. З липня 1941  року і до кінця війни - безпосередній учасник боїв. Був політруком, розвідником. За період війни двічі поранений. 

      Ось такий, далеко не повний послужний список його фронтових доріг. Вагомий список   бойових звитяг. Ордени Червоного Прапора, Вітчизняної війни та багато медалей прикрашають груди ветерана.

      Відразу  після перемоги він повернувся у Христинівку й очолив залізничну середню школу № 18 (нині міська №1). Нелегкий був цей період. Післявоєнна розруха. Приміщення школи невелике, розраховане на 450 учнів, а навчалось 1200. Крім того, ще  на вечірньому відділенні  300 учнів. До цього слід додати, що багато дітей були сиротами. Все це, зрозуміло, вимагало  від керівника не лише організаторських здібностей, а й зваженого, індивідуального батьківського підходу до виховання .

      А таких якостей І.А. Нещадиму не займати. Школа з його ініціативи в ті роки  працювала  у три зміни. І його особиста методика роботи як з педколективом, так і з учнями та батьками давала плідні результати. Учні в школі одержували міцні знання,  по закінченні поступали у вузи та технікуми. Крім цього школа була справжньою кузнею кадрів для залізничного  вузла.

     Про те , що  Івана  Андроновича люблять і поважають  колишні його учні,  свідчать і традиційні зустрічі випускників. На них – І.А.Нещадим завжди в центрі уваги. 

      50-річчя Великої Перемоги, сивочолий педагог зустрічав у похилому віці. Але не старіє душею ветеран. Він, як і в молодості,  у центрі уваги  своїх колег,  колишніх учнів, однополчан.

                                                                                                                                      Г. Матяш,

                                                                                                                                ветеран праці

Матеріали пошукової роботи загону "Юність" ім.І.Валюка

                                                                                 Нещадим Іван Андронович

     Народився  7 липня 1914 року на Звенигородщині.  Після закінчення школи поступив у гірничо-промислове училище, з  1933 року продовжував навчання у Одеському педагогічному технікумі. Одеський педагогічний інститут закінчив у 1939 році і розпочав свою педагогічну роботу у Врадієвській середній школі  Одеської області. З грудня 1939 року по грудень 1944 - у діючій Радянській Армії. Пройшов шлях від солдата до бойового офіцера. Скупі рядки військового квитка свідчать:

     Грудень 1939-січень 1940 - солдат 5-го стрілкового полку 162 ст.п.84с.д. Московського військового округу.

     Січень 1940 - березень 1940   --  солдат 5-го стрілкового полку 162 ст.п.84с.д., Фінський фронт.

     Серпень 1940   -- липень 1941    - курсант військово-політичного училища в м.Рига. 

     Липень 1941-серпень 1941 – політрук роти НТР 15 окремої стрілкової бригади. Отримав тяжке поранення і до грудня 1941 року перебував у госпіталі в м.Іваново. Потім  - Північно-Кавказький, Північно-Західний фронт командира роти НТР Нещадима І.А.

     До 1944 року Іван Андронович у діючій армії в перших рядах захисників Вітчизни. Серпень цього ж року знову став трагічним – важке поранення, знову госпіталь, після якого бойовий офіцер замінив «багнет на перо». Спочатку в Роздільній, потім у Христинівці. З серпня 1945 по серпень 1961 року  І.А.Нещадим працював директором Христинівської школи №18(ЗОШ №1). Була і робота в школах Ленінграду, куди в 2961 році за сімейними обставинами перебралися Нещадими. Важким виявився клімат північної столиці для ветерана-інваліда Великої Вітчизняної війни. В  1965 році знову на педагогічній ниві  на рідній Україні директором Орадівської, потім  В.Севастянівської середньої школи, потім знову Орадівка і аж до виходу на пенсію.

    До численних  бойових нагород  долучилися  освітянські. Та головною нагородою Івана Андроновича можна вважати щиру вдячність і вічну пам’ять учнів, які ніколи не забували і цінували ВЧИТЕЛЯ.

    Саме вони розповіли нам, пошуківцям загону «Юність» ім.Ігоря Валюка, про Івана Андроновича як найкращого географа, найсправедливішого директора  і незабутнього  наставника. У книзі вдячності Христинівської ЗОШ №1, в розділі Ветерани ВВв на нашому сайті  можете прочитати  про нього статті, які в різні роки друкувалися у газеті «Трибуна хлібороба». Ми спілкуємося з донькою Івана Андроновича Тамарою Іванівною, що проживає зараз у Христинівці. Саме вона надала нам можливість скопіювати фото і документи свого батька. Ми не раз були свідками того, як  учні Івана Андроновича, впізнаючи  доньку свого учителя, починали з великим почуттям вдячності згадувати щасливі миті спілкування з директором Нещадимом. Промінчики людської вдячності і памяті зігрівають серце доньки, яка   у жовтні 2002 року втратила найдорожчу людину.

Листопад 2011 року,

керівник пошукового загону «Юність» ім.Ігоря Валюка

Калиндрузь Л.М.



Категорія: Христинівська спеціалізована ЗОШ I - III ст. № 1 | Додав: Razak (2012.02.04)
Переглядів: 808 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Головна » Віртуальні галереї
Матеріали зібрав і підготував Богдан Миколайович Калиндрузь © 2024