Москальчук Галина Тимофіївна,
випускниця Христинівської середньої школи №1 1969 року, учителька Христинівської ЗОШ І-ІІІ ст. Любій
вчительці моїй
Учитель… Просте, звичайне слово, яке щодня
повторюємо ми. А скільки воно таїть у собі найкращих незабутніх спогадів!
Скільки пов’язано з ним вдячних перемог і звершень у кожної людини. Чим можна
виміряти вчительську долю?
Роками наполегливої
праці?
Тисячами перевірених
зошитів?
Сотнями безсонних
ночей?
Життєвими успіхами
вихованців?
Мабуть, усім, бо доля вчителя не схожа на
будь-яку іншу. Бо вчительське покликання – це і є сама доля.
Уявімо собі: на запашній квітці троянди
тремтять краплинки роси. Яка обережність і ніжність потрібні, аби, зірвавши
квітку, не струсити жодної краплі. Ось такі обережність і ніжність потрібні вчителеві
щохвилини, адже він торкається найніжнішого й найпрекраснішого.
Таким учителем з великої букви була Марія
Марківна Дробаха, мій класний керівник. Багато років власного життя вона віддала школі. І за цей час були
безсонні ночі, і сивина вкрила її чоло. Проте, не дивлячись на хвилювання і
тривоги, які неминучі в педагогічній професії, Марія Марківна жодної миті не
пожалкувала про обраний нею шлях. Це вчитель за покликанням, вродлива, щира,
чуйна, добра, відкрита людина. ЇЇ неоціненний скарб – це глибокі знання учнів з
російської мови і літератури. Вона прищепила нам відповідальність обов’язку,
допомагала поступово знаходити своє місце в житті.
Я завжди отримувала велику душевну
насолоду від проведених нею уроків. А уроки її – це якесь диво! Назавжди
закарбувався в пам’яті надзвичайно гарний почерк. Ніколи не забудеться її
красивий тембр голосу.
Взагалі, у нашій школі було багато гарних
вчителів, але таких, як наша, з проблисками геніальності, не часто зустрінеш.
Свою першу вчительку Шарагіну (Лінчук) Єву Іванівну я і зараз вважаю взірцем, а
потім була Марія Марківна. Стиль її роботи з дітьми я прагнула наслідувати і в
своїй роботі.
Загалом, усе це було дуже давно. Але і
зараз навіюється теплий спогад про мою любиму вчительку. Хочеться вклонитися їй
до землі і подякувати за те, що ми вийшли (а це вже понад 40 років) зі школи,
маючи тверді знання з російської мови і літератури.
січень 2012 року
|