Калиндрузь (Фендченко) Любов Миколаївна, 

  випускниця Христинівської середньої школи 1978 року, 

  учитель інформатики Христинівської ЗОШ №2.

     Вчитель - це не професія, це покликання. Без любові до дітей не можна йти на урок. Сухі знання швидко можуть стертися з пам'яті, але завжди залишаться спогади про небайдуже ставлення з боку наставника, розуміння і підтримка у потрібну хвилину.  Оте, "Любко, принеси журнала", чи "І що сьогодні трапилося? На тебе це не схоже!"моїх найкращих вчителів Блажко Валентини Петрівни, що в середніх класах викладала нам українську мову і літературу і Ставничого Олексія Ісаковича, нашого загального улюбленого учителя англійської мови. Великих здібностей ні до рідної мови, ні до іноземної у мене не було, але на уроки цих вчителів ішла з великим задоволенням. Навіть не написавши творчої домашньої роботи чи перекладу, бо знала, що  "пожурять", доведеться все-таки зробити все необхідне, але на уроці буде цікаво. Сама присутність цих вчителів змушувала нас, учнів, сконцентрувати увагу, налаштуватися на роботу.

    Взагалі, у Христинівській середній школі працювали чудові УЧИТЕЛІ. Пам'ятаю   як  у 3-4 класі ми з повагою розступалися, коли зустрічали учителя фізики Смірнову Ольгу Федосіївну. Що вивчає фізика ми не знали, але що Ольга Федосіївна найстрогіший і найрозумніший, у нашій свідомості, учитель ми знали від старшокласників. На урок фізики непідготовленим прийти було неможливо. Послухавши новий матеріал і  проглянувши підручник хоч "одним оком", ми всі знали цей предмет. Пам'ятаю один випадок. Учень-випускник С.,  класним керівником якого раніше була Ольга Федосіївна і великі проблеми з яким мала не раз, десь через 2 роки після закінчення школи прийшов навідати її. Ми сиділи в кабінеті фізики, була перерва, вчителя ще не було. Заходить С. в кабінет, чемно вітається з нами, примружує очі і питає: "Що,  трясетеся перед фізикою? Мене ж ви пам'ятаєте?". Ми закивали головами, бо його забути не могла ще довго  вся школа!!! "Вчіть і слухайтеся Ольгу Федосіївну. З її трійкою я в училищі вже третій рік одні четвірки і п'ятірки получаю." Дорого коштує учителю така оцінка. Всі знали, що ледачкувати на уроках фізики не можна,  але ж і оцінка Ольги Федосіївни, як знак якості, підтвердиться завжди  при вступі  у ВУЗ.

     Не можна  забути і уроків математики. Це був  мій улюблений предмет завдяки тому, що спочатку Копко Василина Федосіївна, а потім Трохименко Ольга Миколаївна зуміли так зацікавити, розвити мої здібності і  змусити  самостійно  поглиблювати знання, що коли я вибирала майбутню професію, в мене не було вагань. Фізика і математика, обов'язково учителем. 

   А тому, що я вмію логічно викласти свою думку, інколи пишучи навіть статті у газету, я завдячую своєму учителю української мови і літератури у старших класах Костюк Раїсі Кирилівні.  Не даремно пропали мої "муки", коли твори вимагали писати на 8-10 аркушів.  Не зрозуміють нас теперішні учні. Вимоги до об'єму твору зараз зовсім інші. Ми ж творили "багато". Раїса Кирилівна робила детальні аналізи цих творінь, "води багато не налиєш", бо соромно буде почути з вуст любимого учителя несхвальні слова. А чого варта її боротьба зі словами-паразитами типу "Е-е, являється, ну..."  і подібних до них?! Навіть зараз, коли чую їх від  своїх колег, думаю: "Не було у вас Раїси Кирилівни!". Завжди доброзичлива, усміхнена, з хорошим почуттям гумору - справжній учитель рідної мови. 

       Мої слова вдячності усім учителям, що вчили і виховували нас у Христинівській середній школі.

Вона найкраща, бо рідна. 

Вересень 2011 року