Свіщенко Валентина Володимирівна,
учитель української мови і літератури Христинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2
СПОГАДИ
ПРО СОХАТЮК ЛЮДМИЛУ ПАВЛІВНУ
Сохатюк Людмила Павлівна - це особлива людина в
історії нашої школи.
Познайомилась
я з нею у 1977 році, коли прийшла працювати у Христинівську середню школу№2.
Мене взяли на посаду учителя української мови і вихователя групи продовженого
дня. Але 30 вересня мене викликав до себе директор школи Коломієць Анатолій
Никифорович і запропонував посаду
заступника директора по виховній роботі. Як виявилось пізніше, на цій посаді до
мене працювала Сохатюк Людмила Павлівна. Вона вирішила покинути цю посаду і
перейти працювати просто учителем російської мови і літератури, у зв’язку з
сімейними обставинами.
З цього дня
і почалась наша велика дружба з Людмилою Павлівною, яка тривала до останнього
дня її життя. І хоч її уже немає серед нас, та я ніколи не забуваю цю світлу
чудову жінку,яка ввійшла у моє життя і залишила про себе вічну пам’ять. Кажуть,
що людина живе стільки, скільки живе про неї пам’ять, а Людмила Павлівна
Сохатюк залишилась у пам’яті багатьох людей, які працювали з нею, спілкувались з нею, вчились
у неї і просто знали її. А знали її майже всі у Христинівці, тому що вона
працювала і в дитячій кімнаті районної міліції, і в школі була хорошим
учителем, завучем позакласної роботи, директором школи, третім секретарем
Христинівського райкому партії. Це була дуже знаменита людина у нашому місті.
У неї був особливий, справжній талант спілкування з
людьми, вона могла настільки тонко і м’яко ввійти кожному в душу,що навіть і не
помічав, як ти уже повністю довіряєш їй і хочеш все робити так, як каже вона.
Мабуть, вона володіла якимось гіпнозом, бо хто зустрівся з Людмилою, то вже
ніколи її не забуде, буде душею просто до неї прив’язаний.
Дуже багато зробила Л.П. Сохатюк для розвитку школи, коли
була її директором. Вона налагоджувала тісні зв’язки з шефами школи (так раніше
називали теперішніх спонсорів), робила грандіозні ремонти, перебудови, організовувала
нові класи. Саме завдяки їй у нашій школі був організований спеціальний клас з
новітнім обладнанням, в якому діти вивчали англійську мову з першого класу. Вона
знайшла кошти, підготувала молоду вчительку Онофрійчук Олену Михайлівну для роботи
у англійському класі, і цей клас уже
багато років успішно працює, користуючись великою популярністю серед населення
Христинівки. Тільки в цей клас хочуть посилати батьки своїх дітей, бо там для
дітей створені всі найкращі умови.
Людмила Павлівна любила все нове оригінальне, сучасне,
хотіла впроваджувати новітні технології, і все це намагалася робити в міру
своїх тодішніх можливостей. Її всі любили, слухали,були заворожені її відданістю
роботі і старались всім, чим могли їй допомагати. Вона могла дуже посварити за
те, що ти щось не зробив так, як хотіла вона, але дуже швидко вона уміла так
довести тобі спокійно, по-материнськи твою неправоту,що не залишалось на неї
ніякої образи, тому практично ніхто і ніколи не ображався, і в неї не було
ворогів і навіть чимось не задоволених. Практично в школі вона була як мати. Її
не боялися, але дуже поважали, слухали і були фанатично віддані. Їй ніхто не
заздрив ні в чому, а авторитет її був абсолютним. Якщо сказала Людмила, значить-закон. січень 2012 року
| 
