«Із безлічі професій на Землі, Які вже є, яких ще будуть вчити, Є головна, як вічний сущий хліб, І назва цій професії – УЧИТЕЛЬ»
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS Субота, 2017.05.27, 01:24 |Вітаю Вас Відвідувачі
Категорії розділу
Сторінка пошуківця [1]
Проекти пошукового загону "Юність" імені Ігоря Валюка
Учительські династії [8]
Школи Христинівщини [25]
Книга вдячності Учителю [46]
Христинівчани - викладачі вузів [3]
Знамениті освітяни Христинівщини [6]
Історія шкільної освіти в Україні [14]
Сучасний стан освіти Христинівщини [1]
Вчителі-ветерани Великої Вітчизняної війни [16]
Творчість вчителів [1]
Воїни АТО - випускники шкіл Христинівщини [9]
Наше опитування
Учительські діти в школі?

Всього відповідей: 10
Статистика
Хмарка тегів
Погода
Друзі сайту

Наша рідна школа

Пошук
Loading
Головна » Віртуальні галереї » Вчителі-ветерани Великої Вітчизняної війни

Діденко Петро Юрійович

 Ветеран війни і педагогічноїпраці Діденко Петро Юрійович 

      Житель с.Талалаївки. Народився 25 червня 1923 року в с.Орадівці Христинівського  р-ну  Київської обл. в сім’ї   колгоспників.  Хоч і закінчив  в 1944 році  школу   санінструкторів, але  попросився у розвідники.  Його  фронтові   дороги   пролягли  через  Румунію, Угорщину,  Австрію, Чехословаччину.  Свою першу  нагороду - "Орден  Слави”  21- річний  Петро   Діденко отримав  за взяття  Відня.  Та це не  єдина  нагорода. Військовий героїзм  Петра   Юрійовича  був відзначений  ще  трьома орденами    і численними медалями, отриманими у воєнний і післявоєнний  час.  Громив  безстрашний   воїн  ненависного  ворога,   а думками линув  до рідного   батьківського      порогу,  до  молодої    дружини,  з    якою    прожив     всього     два    місяці.   А    його      Катруся     важко   працювала  в   колгоспі ланковою. Пізніше    Катерина Петрівна отримала дві медалі   "Захисник  Вітчизни”. Повернувшись з     війни, Петро   Юрійович  обрав    мирну    професію     вчителя. Вчителював   спочатку   в Шукайводі,  директорував    чверть   віку    в   Талалаївці,      до  виходу    на  пенсію     навчав     дітей  у    Малосевастянівській  середній     школі.  Держава високо оцінила й трудовий шлях колишнього фронтовика, нагородивши орденом "Знак Пошани”.

     Прожили Діденки в мирі й злагоді шість десятків років, мають трьох дітей, внуків, правнуків.

     Тепер ветеран Вітчизняної війни тяжко хворий (інвалід 2 групи ), але не нарікає на зруйноване війною життя, підірване здоров’я, на сьогоднішні негаразди, лише просить спокійну старість.

травень 2005 року

Категорія: Вчителі-ветерани Великої Вітчизняної війни | Додав: Razak (2012.02.04)
Переглядів: 262 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Головна » Віртуальні галереї
Матеріали зібрав і підготував Богдан Миколайович Калиндрузь © 2017