Ветеран війни і педагогічноїпраці Діденко Петро Юрійович 

      Житель с.Талалаївки. Народився 25 червня 1923 року в с.Орадівці Христинівського  р-ну  Київської обл. в сім’ї   колгоспників.  Хоч і закінчив  в 1944 році  школу   санінструкторів, але  попросився у розвідники.  Його  фронтові   дороги   пролягли  через  Румунію, Угорщину,  Австрію, Чехословаччину.  Свою першу  нагороду - "Орден  Слави”  21- річний  Петро   Діденко отримав  за взяття  Відня.  Та це не  єдина  нагорода. Військовий героїзм  Петра   Юрійовича  був відзначений  ще  трьома орденами    і численними медалями, отриманими у воєнний і післявоєнний  час.  Громив  безстрашний   воїн  ненависного  ворога,   а думками линув  до рідного   батьківського      порогу,  до  молодої    дружини,  з    якою    прожив     всього     два    місяці.   А    його      Катруся     важко   працювала  в   колгоспі ланковою. Пізніше    Катерина Петрівна отримала дві медалі   "Захисник  Вітчизни”. Повернувшись з     війни, Петро   Юрійович  обрав    мирну    професію     вчителя. Вчителював   спочатку   в Шукайводі,  директорував    чверть   віку    в   Талалаївці,      до  виходу    на  пенсію     навчав     дітей  у    Малосевастянівській  середній     школі.  Держава високо оцінила й трудовий шлях колишнього фронтовика, нагородивши орденом "Знак Пошани”.

     Прожили Діденки в мирі й злагоді шість десятків років, мають трьох дітей, внуків, правнуків.

     Тепер ветеран Вітчизняної війни тяжко хворий (інвалід 2 групи ), але не нарікає на зруйноване війною життя, підірване здоров’я, на сьогоднішні негаразди, лише просить спокійну старість.

травень 2005 року