Назвем їх подвиги величні,

Іменням світлим назвемо.

Ми всі в боргу у них навічно

За все, чим нині живемо!

Юрченко Олександр Васильович народився на Кіровоградщині в селі Трояни в 1925  році. На його дитинство та юність випали роки колективізації та голодомору – вижив. Не встиг, як кажуть в народі, зіп’ястися на ноги, почалася Велика Вітчизняна війна. Тендітний юнак виглядав молодшим своїх 16-ти років, тому і випав з поля зору так званих вербовщиків молоді до Німеччини.

 Весна 1944-го принесла звільнення від коричневої чуми і у рідне село. Ще не затихла канонада фронту, що повільно відкочувався на захід, як їх, 18-річних юнаків, призвали в армію. Після короткої підготовки вже в квітні 1944 рядовий Юрченко, зв’язківець706 стрілецького полку в складі  2-го Українського фронту під командуванням генерала армії Монегарова Івана Миколайовича, розпочав свій бойовий шлях. Пройшов з боями дорогами Чехословаччини: міста Бреславу , Нові Замки, Прагу. Додому летіли солдатські трикутники із вісточкою рідним, що їх син живий і здоровий. Однополчани жартували: наш зв'язківець настільки мініатюрний, що кулі не можуть його впіймати. З 14 квітня 1945 року і до довгожданої Перемоги Олександр Васильович воював у складі 3-ї танкової армії під командуванням генерала Рибалко.

Після Перемоги ще довгих 5 років ніс службу на території Німеччини в місті Лукенвальде. Нарешті в 1950 році, після довгих років розлуки, Олександр Васильович демобілізувався з лав РА.

     Гострий розум, невичерпна енергія приводить ставного солдата в Ульяновську середню школу на посаду вчителя фізичного виховання. Одночасно Олександр Васильович навчається, і вже в 1957 році здобуває вищу освіту — закінчує Київський інститут ім.Горького, нині університет ім.Драгоманова, фізико-математичний факультет. З 1960 року на різних керівних посадах успішно працює в нашому районі. 1971-1994 роки —незмінний завідуючий відділом освіти. Час перебування на цій посаді не перевершений в області.

   Якщо характеризувати результати  роботи Олександра Васильовича, стиль керівництва, ініціативу — це жива легенда становлення і розвитку освіти в районі. В нього завжди на першому місці була турбота про вчителя, про постійне підвищення його наукової і методичної підготовки, професійної майстерності. Вирішення складних завдань в системі освіти району, підбір, розстановка і виховання педагогічних кадрів, здійснення загальної середньої освіти, вдосконалення навчально-виховного процесу, підвищення якості знань, виховання учнів, підготовка їх до праці, свідомого вибору професії — це головні питання, які успішно вирішував наш ветеран.

    За досягнуті успіхи в1976 році Олександр Васильович був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Високий рівень розвитку освіти в районі був високо оцінений державою. В 1979 році матеріали, представлені на Всесоюзну виставку досягнень (ВДНГ), були нагороджені срібними медалями.

                                 Понад 20 років Юрченко Олександр Васильович  очолював районний відділ освіти.

                                       Його іменем названа  започаткована у 2009 році  премія для кращих освітян району.