Знову і
знову гортаючи сторінки біографії ветерана війни
 Шевченка Семена Дем’яновича,
ми
переконуємося яким жахом була та війна
Шевченко Семен Дем'янович народився 3 лютого 1919 року в
с.Чорна Кам’янка
Маньківського району на той час Київської області. Закінчив
7 класів Чорно-Кам’янської
школи. В 1937 році вісімнадцятирічний юнак закінчив Уманський кооперативний технікум. Працював у райспілці (смт.Буки).
В 1939 році був призваний в армію і направлений на навчання до Київського піхотного училища.
В
травні 1941 року закінчив училище в
званні лейтенанта і був направлений в Тісніцькі
табори біля Тули. Одержані
теоретичні знання Семену Дем’яновичу довелося відразу підкріплювати
практичними. В липні 1941 року в боях під Москвою одержує поранення.
Після лікування у госпіталі в березні 1942 року Семен Дем’янович
призначається командиром стрілкового батальйону
139 полку, який у складі 6-ї армії приймає участь у боях на
Південно-Західному фронті.
В липні
того ж року в Харківському оточенні молодий комбат знову одержує поранення і пораненим
потрапляє в полон.
Перебуває в
полоні в Краснограді, потім в Ченстохові (Польща), пізніше переводять в
Німеччину в табір м. Вайден, де працював на залізниці. З двома товаришами тікав
з табору, але їх спіймали, жорстоко побили і повернули знову за колючий дріт.
Вдруге,
разом з 12-а полоненими, вони тікали з табору військовополонених, який
знаходився неподалік м.Карлс-Бада. Ця втеча була вдалішою. Голодні, обдерті
вони пробиралися, обминаючи німецькі застави, на Схід, до своїх. Дійшли до
хутора біля м.Ковеля. Попросилися на нічліг у хуторянина, поснули. Проснулися
від грубого поштовху. Побачили біля скроні цівку автомата і кований німецький
чобіт.
Так Семен
Дем’янович Шевченко знову опинився у таборі, тільки цього разу у концтаборі під
назвою „Дахау”. Майже два роки провів він у таборі смерті і лише в квітні 1945
року його разом з іншими бранцями „Дахау” звільнили американські війська. Але
Семену Дем’яновичу довелося ще пережити один табір – радянський, під назвою –
„смерш”. Знову допит, перевірки – і все тягнулося 4 місяці. Але і цей останній
етап поневірянь Семен Дем’янович з честю пережив.
В грудні
1945 року він був демобілізований і
повернувся додому.
Після війни
поступив у Горлівський інститут іноземних мов, закінчив факультет
романо-германських мов. Працював учителем англійської мови в Христинівській
середній школі 13 років, потім у Христинівській СШ №2 та Верхняцькій
середній школі.
  Після виходу на пенсію Семен Дем’янович активно працював у районній раді ветеранів м.Христинівки. Знаючи, як
важливо, щоб юне покоління знало про ту страшну війну, Семен Дем'янович був
частим гостем у школах.
У 2007 році перестало битися серце ветерана, але пам'ять про нього залишиться назавжди.
травень 2007 року
| 
