«Із безлічі професій на Землі, Які вже є, яких ще будуть вчити, Є головна, як вічний сущий хліб, І назва цій професії – УЧИТЕЛЬ»
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS Вівторок, 2024.04.16, 11:02 |Вітаю Вас Відвідувачі
Категорії розділу
Сторінка пошуківця [1]
Проекти пошукового загону "Юність" імені Ігоря Валюка
Учительські династії [8]
Школи Христинівщини [25]
Книга вдячності Учителю [46]
Христинівчани - викладачі вузів [3]
Знамениті освітяни Христинівщини [6]
Історія шкільної освіти в Україні [14]
Сучасний стан освіти Христинівщини [1]
Вчителі-ветерани Великої Вітчизняної війни [16]
Творчість вчителів [1]
Воїни АТО - випускники шкіл Христинівщини [12]
Історія [0]
Міні-чат
200
Наше опитування
Учительські діти в школі?

Всього відповідей: 14
Статистика
Хмарка тегів
Погода
Друзі сайту

Наша рідна школа

Пошук
Loading
Головна » Віртуальні галереї » Вчителі-ветерани Великої Вітчизняної війни

Шевченко Семен Дем'янович

 Знову і знову гортаючи сторінки біографії ветерана війни

 Шевченка Семена Дем’яновича,

ми переконуємося яким жахом  була та війна

 

     Шевченко Семен Дем'янович народився 3 лютого 1919 року в с.Чорна Кам’янка Маньківського району  на той час Київської області. Закінчив 7 класів Чорно-Кам’янської школи.  В 1937 році  вісімнадцятирічний юнак закінчив Уманський кооперативний технікум. Працював у райспілці (смт.Буки).

     В 1939 році був призваний в армію і направлений на навчання до Київського піхотного училища.

     В травні  1941 року закінчив училище в званні лейтенанта і був направлений в Тісніцькі  табори  біля Тули. Одержані теоретичні знання Семену Дем’яновичу довелося відразу підкріплювати практичними. В  липні 1941 року  в боях під Москвою  одержує поранення. Після лікування у госпіталі  в березні 1942 року  Семен Дем’янович призначається командиром стрілкового батальйону  139 полку, який у складі 6-ї армії приймає участь у боях на Південно-Західному фронті.

     В липні того ж року в Харківському оточенні молодий комбат знову одержує поранення і пораненим потрапляє в полон.

     Перебуває в полоні в Краснограді, потім в Ченстохові (Польща), пізніше переводять в Німеччину в табір м. Вайден, де працював на залізниці. З двома товаришами тікав з табору, але їх спіймали, жорстоко побили і повернули знову за колючий дріт. 

     Вдруге, разом з 12-а полоненими, вони тікали з табору військовополонених, який знаходився неподалік м.Карлс-Бада. Ця втеча була вдалішою. Голодні, обдерті вони пробиралися, обминаючи німецькі застави, на Схід, до своїх. Дійшли до хутора біля м.Ковеля. Попросилися на нічліг у хуторянина, поснули. Проснулися від грубого поштовху. Побачили біля скроні цівку автомата і кований німецький чобіт. 

     Так Семен Дем’янович Шевченко знову опинився у таборі, тільки цього разу у концтаборі під назвою „Дахау”. Майже два роки провів він у таборі смерті і лише в квітні 1945 року його разом з іншими бранцями „Дахау” звільнили американські війська. Але Семену Дем’яновичу довелося ще пережити один табір – радянський, під назвою – „смерш”.  Знову допит, перевірки – і все тягнулося 4 місяці. Але і цей останній етап поневірянь Семен Дем’янович з честю пережив. 

     В грудні 1945 року він був демобілізований  і повернувся додому.

    Після війни поступив у Горлівський інститут іноземних мов, закінчив факультет романо-германських мов. Працював учителем англійської мови в Христинівській середній  школі  13 років, потім  у Христинівській СШ №2 та Верхняцькій середній школі.

     Після виходу на пенсію Семен Дем’янович   активно працював  у районній раді ветеранів м.Христинівки. Знаючи, як важливо, щоб юне покоління знало про ту страшну війну, Семен Дем'янович був  частим гостем у школах.

     У 2007 році перестало битися серце ветерана, але пам'ять про нього залишиться назавжди. 


травень 2007 року

Категорія: Вчителі-ветерани Великої Вітчизняної війни | Додав: Razak (2012.02.04)
Переглядів: 1528 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Головна » Віртуальні галереї
Матеріали зібрав і підготував Богдан Миколайович Калиндрузь © 2024