Олексій Жданов – джерело позитиву, волі та рішучості. Олексій завжди там, де потрібні сміливі та відважні люди, аби довести всьому світу, а особливо собі, на що він здатний. Тому сьогодні він в АТО, на передовій – захищає нашу державу і нас від посягань терористів.
   Його крок є осмисленим і рішучим. Олексій без вагань зрозумів для себе, що потрібен державі саме там, на війні. Його досвід військової служби водієм бойової машини, професія техніка-механіка, яку отримав в сільськогосподарському техніку, як ніколи необхідна на фронті неоголошеної війни. А молодим хлопцям на передовій конче необхідні для прикладу його незламна воля, патріотизм, сміливість, виваженість та розсудливість у діях, батьківське піклування старшого, мудрого товариша.
   Під час мобілізації, у травні, Олексій Жданов без вагань призвався до складу 14 батальйону територіальної оборони «Черкаси» і сьогодні проходить службу водієм бойової машини у Донецькій області, в самому серці АТО. Олексій щодня бачить криваву, жорстоку війну без прикрас і зсередини. 

   Ніби недавно все село проводжало в армію Артема ЧЕРВОНЮКА. А майбутній солдат, обв’язаний різнобарвними стрічками, вдивлявся у вечірні шукайводські простори, з якими сумно було розлучатися, і мовчки слухав напутні слова батьків, родичів, друзів, односельчан.
Служив в місті корабелів - Миколаєві, в десантних військах. У нашій свідомості хлопці у “блакитних беретах” - це мужні і відважні, фізично загартовані і володіють військовими навичками. Саме в лавах 79-ої аеромобільної бригади юнак змужнів, звик переносити армійські труднощі, а головне зустрів справжніх друзів-побратимів, в яких є свій девіз: “Ніхто, крім нас!”.

   Не зогледівся солдат, як строкова служба добігла кінця. Змужнілий і щасливий повертався в рідні краї, став до роботи, але армійський вишкіл, солдатська дружба наклали свій відбиток — Артем вирішив продовжити службу за контрактом. Тож служивий і далі удосконалював військові знання, проте не думав, що доведеться їх застосовувати на рідній землі, у своїй мирній країні.