У Христинівці попрощалися із учасником АТО Сергієм Попиком. Молодший лейтенант, командир танку Попик Сергій Іванович загинув 8 січня у боях на Донеччині.
   11 січня 2015 року Христинівщина попрощалась та провела в останній путь свого героя – Сергія Попика, який, виявивши мужність та героїзм, загинув      8 січня в зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької області під час мінометного обстрілу. Невимовний біль охоплює від того, що війна відбирає життя, робить нещасними родини. Своє коротке життя наш земляк до останнього подиху присвятив служінню Батьківщині.Попик Сергій Іванович народився 18 серпня 1987 року в м. Христинівка Черкаської області.Пішов у перший клас в 1994 році, закінчив дев'ять класів Христинівської ЗОШ №1 у 2002 році. Ріс веселим, добрим, здібним, товариським. Повага і любов до праці батьків, діда стали вирішальним аргументом при виборі професії, тому після 9 класу поступив в Одеський технікум залізничного транспорту, а в 2005 році став студентом Української державної академії залізничного транспорту. Закінчивши, отримав повну вишу освіту за спеціальністю «залізничні споруди та колійне господарство» та здобув кваліфікацію інженера-будівельника залізничного транспорту.Світ трудовий шлях розпочав монтером ж/д колії ст. Христинівка. Та згодом по переводу перейшов працювати в управління Одеської залізниці, де зарекомендував себе, як кваліфікований спеціаліст, надійний працівник та товариш.Спостерігаючи за трагічними подіями на Сході України, він добровольцем пішов захищати незалежність і цілісність нашої держави. 4 серпня 2014 року він став бійцем 28 механізованої бригади, 1 батальйону військової частини А 066.  Побратими згадують, як загинув Сергій.

— Це було на його блокпосту, де він відбив не одну атаку, – каже бойовий побратим Володимир Перепелиця, старший механік-водій. — Того дня все було спокійно. У той момент, коли почався обстріл, Сергій вискочив перший, вхопив автомат, вхопив телефон і побіг в окоп, а ми за ним. Прямо з окопа він намагався доповісти нашій артилерії, куди треба вести вогонь, звідки нас обстрілюють. За ним стояв ще один солдат, хлопець з піхоти. Міна влучила прямо в окоп. Хлопця дуже сильно понівечило, а решта дісталась Сергію. Коли ми змогли до них дібратися, він ще дихав. Але поки ми його відкопали, на жаль, ознак життя вже не було, — з болем розповідає Перепелиця.

«Для кожного з нашої танкової роти Сергій став справжнім другом. Він був чесний, сміливий, на нього завжди можна було покластися. Знали, що він прикриє, підстрахує…Він був найкращим. Того дня в окопі рідні втратили сина, брата, а ми втратили друга. Але він назавжди залишиться з нами, в наших серцях…», - розповідають військові побратими Сергія.
  11 січня до районного Будинку культури, де відбувалося прощання з героєм, прийшло багато христинівчан. Зі сльозами на очах люди несли квіти та траурні вінки. Траурною ходою присутні пройшли від Будинку культури до кладовища, де відбувся траурний мітинг. Зі словами підтримки до рідних зверталися голова районної ради Олександр Коваль, міський голова Микола Наконечний, військовослужбовець Андрій Коломієць.
   По закінченню мітингу  відбулась панахида по загиблому, після якої почесна варта дала салют.
    Висловлюємо співчуття рідним та близьким Сергія. Вічна пам'ять герою…