Адреса: 

Сайт школи:  http://korniythuk1.at.ua/                                                     

 Гімн школи
 Сл. В.Криницького       муз. Н.Лизун                                                                                                
Біжать роки, нам їх не зупинити.
У школі ми вчимося і ростем,
Навчає школа світ як розуміти,
Старанню, вмінню, хисту –кожен день!

Без школи знань міцних не можна мати,
Без неї сили, розквіту нема.
Без мудрих вчителів- це треба знати ,
Усяка школа і глуха й німа.
Приспів :
Школо, ти , наша школо,
Скарбнице знань для усіх,
Ми не забудем ніколи,ніколи,
Тут радість і сльози, і сміх.

Бо школа – наша стартова опора
Знанням через уроки вчителів…
Веселий в школі час і неповторний –
Це юності бентежної порив.

Коли останній дзвоник пролунає,
А потім випуск у складне буття ,
З нас кожен чітко усвідомить має -
Без знань немає стежки у життя .

У кожного із нас є своя доля
Дарована Всевишнім нам на вік,
Знаннями всім допомагає школа,
Щоб добрим справам розпочати лік.

Шкільних ми друзів будем памятати
І вчителів , хто нам давав знання,
Вони для нас , як рідні батько й мати,
А школа – храм освіти , навчання!
Приспів:
Школо, ти , наша школо,
Скарбнице знань для усіх,
Ми не забудем ніколи , ніколи.
Цих років щасливих шкільних.

Історична довідка
Історія Христинівської ЗОШ І-ІІІ ст. №1
До побудови типового приміщення школа містилась в залізничних приміщеннях НГЧ і ДНБ-6 і називалась Двокласним залізничним училищем.
В 1918 році цю школу (училище) закінчив О.Є. Корнійчук, український драматург, ім’я якого донині носить наша школа.
В 1924 році залізничний вузол ст. Христинівка приступив до будівництва типового двоповерхового приміщення школи. В новому приміщенні школа почала працювати в 1928 р.
Першим директором нашої школи був Кравченко Олександр Іванович, а завучем – Пустовіт Дмитро Дмитрович.
В новому приміщенні школи були добре обладнані майстерні, фізичний та біологічний кабінети.
Перший випуск 10 класу нашої школи був в 1935 році. Випуск 1936 року посадив шкільний сад, в якому росли яблуні та груші. За 60 років свого існування школа мала більше 50 випусків (більше 3920 учнів), до 1988 року.
З моменту заснування школа була залізничною і підпорядкована відділу навчальних закладів Одеської залізничної дороги до 1961 року. Викладання велось на російській та українській мовах. В кожній паралелі класів був один російський клас.
Спогади вчительки української мови Гречанюк Олександри Титівни:
«1 березня 1932 року. Це день, коли я вперше переступила поріг залізничної школи №18. Я була зачарована всім, що оточувало мене, молоду вчительку: світлі, просторі, теплі класи, ідеальна чистота, маса живих квітів на підвіконнях. Радували обладнанні кабінети, бібліотека. Біля центрального входу школи стояв пам’ятник В.І. Леніну, а навкруги кущі бузку, троянд. Все було святковим, привабливим. Це був справжні храм науки. За школою зеленів молодий фруктовий сад, посаджений дбайливими руками учнів під керівництвом учителя мови Кобрина Петра Степановича та учителя біології Гоздішевського Івана Миколайовича.
Тяжкі повоєнні роки. Учні – переростки. В класах парти, збиті з товстих дошок, пофарбовані в чорний колір. Гарної крейди бракувало, то ж дбайливим учителям крейду доводилось носити з собою. Кожен учень обов’язково носив чорнильницю, часто «невиливайку», а найбідніші учні носили пляшечку, закриту корком.
Багато сил по відновленню роботи школи вклали фронтовики: Марфин Віктор Петрович, Білецький Василь Харитонович, Нещадим Іван Андронович, Гущин Іван Володимирович, Татарчук Надія Іванівна.
В школі була добре поставлена спортивна робота під керівництвом учителів – фронтовиків Чебакова Сергія Михайловича та Давидова Миколи Георгійовича. Заняттями в спортивних секціях були охоплені більшість учнів школи, особливо порушники дисципліни. Спортивний майданчик та фізкультурний зал весь час були зайняті учнями. Спортзал працював всі дні тижня без вихідних у дві зміни. На районних та обласних спортивних змаганнях шкільні команди постійно завойовували призові місця.
Гордість школи – Трегубчак Тетяна, баскетболістка, чемпіонка СРСР і світу. Трегубчак Т. – учасниця олімпіади в Монреалі (Канада).
В центрі уваги всього педагогічного колективу завжди була художня самодіяльність. Особливими любителями і організаторами цієї роботи були учителі: Гречанюк Олександра Титівна, Іванченко Марія Калениківна, Середенко Юрій Йосипович, Волигерт Ріта Абрамівна, Слободяник Клавдія Дорофіївна, Остроух Ольга Вікторівна, Москаленко Віра Дмитрівна, Максіонович Ніна Костянтинівна, Иокало Лідія Іванівна, Салтикова Марія Матвіївна, Безугла Ганна Йосипівна, Кудряшова Поліна Василівна, Коваль Ганна Андріївна а також вожаті: Клімовіцька Фаїна Афонівна, Мазурик Людмила Павлівна, Рожнатовська Елеонора Володимирівна, Тодорчук Вадим Прокопович, Санєєва Поліна Миколаївна, Попрцька Олена Едуардівна, Демура Валентина Іванівна.
Слід відмітити цікавий досвід учителя географії та художника Турчакака Григорія Степановича. Турчак користувався особливою любов’ю та повагою серед колег та дітей. Він був не тільки хорошим учителем та творчою людиною а й займався боксом, боротьбою. Багатий досвід Г.С. Турчака продовжували учителі школи: Матяш Галина Карпівна та Кучеренко Лідія Никодимівна. Кращі учні Турчанінов Олександр та Данченко Володимир були переможцями республіканських олімпіад юних географів.
З 1965 року по 1973 рік директором школи була Петрова Валентина Григорівна, яка й організувала добудову приміщення школи.
Кожну суботу проводились вечори відпочинку старшокласників. В організації і проведенні вечорів брали участь і учні. Найкращими організаторами серед учнів були Смирнов Леонід, Табачковський Віталій, Раханський Анатолій, Раденький Віктор Семенович, Раденький Віталій Григорович та Смішко Ігор Петрович.
Великий досвід має наша школа в роботі по охороні природи. В 1957 році комсомольська організація школи при підтримці міської ради вирішила колишнє дно річки Удич, яке розміщене в Південній частині міста, під назвою «Долинка» перетворити в міський парк. Долинка в минулому – пасовище, пустир. Її схили піддавались водяній та вітровій ерозіям, де утворювалися яри.
На дні «сухо»-річки методом народного будівництва, були вириті заглибини для води, збудовані перемички, а учні нашої школи (директор Нещадим І.А.) заклали декоративний парк на площі 9 га.
Саджанці були з шкільного та міського питомника. В наступні роки була озеленена вся «Долинка», площею 24 га. Дерева підростали, набиралися сили і захищали схили «Долинки» від ерозії. Відкриті ставки наповнювались водою, куди були пущені мальки риб.
Пізніше, учнями нашої школи на території, сусідній з «Долинкою» був закладений сад на площі 6 га. Нині цей сад належить міськкомунгоспу.
Після війни директорами були: Нещадим І.А. Білецький І.X. Петрова І.Г. Попик М.С. Міщенко Є.О. Січкар В.І.
В 1961 році школа перейшла в підпорядкування Міністерства освіти України.
В 1970-1972 pp. було добудовано 10 класних кімнат, спортивний зал та їдальню, внаслідок чого школа почала працювати в одну зміну.
В 2003 році школа реформована в спеціалізовану з поглибленим вивченням іноземної мови з 1 класу.
Нині школа має 2 спортзали, 2 комп’ютерних класи, бібліотеку, актовий зал, їдальню, спортивні майданчики, сад.
В школі працює 84 учителя. Із них 30 випускників нашої школи.
Криницький Віталій Іванович—Заслужений учитель України.
Учителів—методистів —7.
Старших учителів — 11.
Учителів з вищою категорією — 35.
Учителів I категорії - 16.
Учителів II категорії — 13
Проблеми, над якими працює педагогічний колектив
Методична: "Забезпечення гармонійного розвитку, саморозвитку, самореалізації інноваційної особистості школяра завдяки сучасним технологіям навчання».
Виховна: "Самовиховання учнів, саморозвиток їх суспільно цінних якостей та створення умов для самореалізації як неповторної індивідуальності ".
Велика увага приділяється роботі з обдарованими дітьми. З 2003 року в школі реалізується моніторингова система пошуку здібних та обдарованих дітей "Обдарованість». У школі працюють: літературна студія «Зернятко», зразкова студія образотворчого мистецтва "Чарівна палітра”, вокальний ансамбль "Намистинка”та "Козачата”, хореографічний ансамбль "Весна”.