«Із безлічі професій на Землі, Які вже є, яких ще будуть вчити, Є головна, як вічний сущий хліб, І назва цій професії – УЧИТЕЛЬ»
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS Четвер, 2017.08.24, 11:20 |Вітаю Вас Відвідувачі
Категорії розділу
Сторінка пошуківця [1]
Проекти пошукового загону "Юність" імені Ігоря Валюка
Учительські династії [8]
Школи Христинівщини [25]
Книга вдячності Учителю [46]
Христинівчани - викладачі вузів [3]
Знамениті освітяни Христинівщини [6]
Історія шкільної освіти в Україні [14]
Сучасний стан освіти Христинівщини [1]
Вчителі-ветерани Великої Вітчизняної війни [16]
Творчість вчителів [1]
Воїни АТО - випускники шкіл Христинівщини [9]
Наше опитування
Чи необхідний Христинівці краєзнавчий музей?
Всього відповідей: 89
Статистика
Хмарка тегів
Погода
Друзі сайту

Наша рідна школа

Пошук
Loading
Головна » Віртуальні галереї » Вчителі-ветерани Великої Вітчизняної війни

СЛАВНИЙ ШЛЯХ ВЕТЕРАНА. Іван Андронович Нещадим

Христинівська районна газета "Трибуна хлібороба"                                                                     13 листопада 1996 року, №87

 СЛАВНИЙ ШЛЯХ ВЕТЕРАНА

     В житті є події і люди, які полишають в нашій памяті глибокий слід. До них, насамперед, можна віднести Велику  Вітчизняну війну і чи не найтиповішого її учасника, нашого земляка Івана Андроновича Нещадима. Про нього варто мовити тепле, вдячне слово.

    Часто зринають в його пам’яті спогади про своїх побратимів, з якими разом дивилися смерті  у вічі і з якими доля розвела уже назавжди. Згадує молодість свою, пропахлу порохом і димом , згадує як стогнала рідна земля , як рятували її,  як вижили і вистояли. Бо таке забути не можна . Ніколи. До  кінця днів своїх.

     Також, як і в кожної людини, знайдеться у спогадах найсвітліше. Для Івана Андроновича такими незабутніми та дорогими залишилися 35 років праці учителем і директором шкільних закладів. Саме за плідну працю на освітянській ниві нагороджений Знаком «Відмінник народної освіти України».

      Іван Андронович родом із невеличкого села Тарасівка (Звенигородський район). В сімї був найстаршим з дітей, тому  хазяйнувати доводилось в основному йому. Закінчивши семирічну школу, поступив в гірничо-промислове училище, яке закінчив в 1933 році. Тоді юнаку йшов девятнадцятий. Голодомор 33-го позбавив здоровя  і працювати за фахом він уже не зміг.

      Задумуючись над своїм майбутнім, де він може принести найбільшу користь людям, зупинив свій вибір на Одеському педагогічному технікумі. Йому подобалось тут вчитись, пізнавати  все необхідне для майбутньої професії.

     Отож, не випадково у подальшому він закінчив ще й Одеський педагогічний інститут ім. Ушинського, до того ж з відзнакою.

     Незабаром 25-річного юнака призвали до лав Радянської Армії, де й розпочав свою нелегку службу кулеметником на фінській війні.

     1941… Фашистські війська рвалися до Москви і Ленінграда. Осліплені легкими перемогами  на деяких  територіях, сподівалися на «тріумфальне» підкорення обох столиць.

    Ким тільки не доводилось бути в ті грізні дні нашому землякові – кулеметником, політруком окремого розвідувального  батальйону… Але свій військовий обов’язок виконував, як і годиться воїнові. Його організаторські здібності були помічені і невдовзі І.А. Нещадима було підвищено по службі, призначено комісаром окремої протитанкової бригади.  Бригаду було направлено в район Старої Руси. Саме там ворог сконцентрував великі сили військ і техніки. Тут же й отримує посаду командира протитанкової роти.

    В 1943 році закінчує курси командирів, отримує чергове звання майора і направлення у 8-му  гвардійську дивізію ім.Панфілова командиром батальйону.

   В запеклих  боях з гітлерівцями, фронтовик був важко поранений. Після тривалого лікування  у переможному 45-му Івана Андроновича демобілізували. За бойові заслуги нагороджений орденами Червоного Прапора, Вітчизняної війни І ст. та багатьма   медалями.

   Як бачимо, по-різному складалася доля  фронтовиків. Приміром, у нашому районі половина тих, хто воював з ворогом, не повернулася додому, частина ж, яка повернулася, були скалічені як фізично, так і душевно. Повернувся до рідної домівки і Іван Андронович, обпалений вогнем, посічений осколками і кулями, але живим. Зараз йому 82. Проживає фронтовик у нашому місті, удвох з дружиною. Мають спільну доньку і онуків.

      І . А. Нещадим є живим прикладом для молоді: своєю цілеспрямованістю, вірою у справедливість, навіть тоді, коли життя дається важкою ціною, на межі всіх зусиль.                                                                                                                                                                  Т. Поштарук.

P/S. Помер Іван Андронович Нещадим 2002 року. Вічна пам'ять  УЧИТЕЛЮ...

У липні 2014 виповнилося 100 років від дня народження Нещадима І.А. Пам'ять про вчителя, батька, дідуся не вмирає. Вдячність не має часових обмежень. 

http://khrlib.blogspot.com/2014/07/blog-post_8466.html 

 

Категорія: Вчителі-ветерани Великої Вітчизняної війни | Додав: Razak (2012.02.02)
Переглядів: 346 | Теги: Іван Андронович Нещадим | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Головна » Віртуальні галереї
Матеріали зібрав і підготував Богдан Миколайович Калиндрузь © 2017