Ніби недавно все село проводжало в армію Артема ЧЕРВОНЮКА. А майбутній солдат, обв’язаний різнобарвними стрічками, вдивлявся у вечірні шукайводські простори, з якими сумно було розлучатися, і мовчки слухав напутні слова батьків, родичів, друзів, односельчан.
   Служив в місті корабелів - Миколаєві, в десантних військах. У нашій свідомості хлопці у “блакитних беретах” - це мужні і відважні, фізично загартовані і володіють військовими навичками. Саме в лавах 79-ої аеромобільної бригади юнак змужнів, звик переносити армійські труднощі, а головне зустрів справжніх друзів-побратимів, в яких є свій девіз: “Ніхто, крім нас!”.

   Не зогледівся солдат, як строкова служба добігла кінця. Змужнілий і щасливий повертався в рідні краї, став до роботи, але армійський вишкіл, солдатська дружба наклали свій відбиток — Артем вирішив продовжити службу за контрактом. Тож служивий і далі удосконалював військові знання, проте не думав, що доведеться їх застосовувати на рідній землі, у своїй мирній країні.
   Спочатку був Крим, потім - Донбас, де Артем Червонюк разом зі своїми побратимами був в епіцентрі військових дій. Так, ці трагічні події вкотре підтвердили, що відважні десантники на Сході країни виконують, здавалося б, непосильне. Всі штурмові операції в неоголошеній війні здійснюються їхніми силами. Бійці 79-ої аеромобільної бригади там, де найважче, де смертельний вогонь. На жаль, не обходиться без людських втрат. Стискається, щемить від болю серце, коли втрачаєш друзів, з якими визволяв міста і села Донбасу.
   Наші земляки, які наразі в зоні АТО, - це гордість їхніх батьків, христинівської землі, тому що добровільно погодилися захищати рідну землю. Їм легше воювати, загоювати душевні рани, коли вони відчувають надійний «тил» - підтримку рідних і близьких, односельчан, земляків і навіть незнайомих.
«Ми знаємо, яка непроста служба у наших хлопців. Але нині іншого виходу немає, треба захищати державу від ворога, - говорить Шукайводський сільський голова Ігор Бобошко. - Воїни-патріоти роблять все від них залежне, щоб в країні був мир».
   Так і наш Герой йшов без страху і боязні в бій, знав, що чекає кохана Софійка, батьки - Юрій Васильович і Катерина Петрівна, старший брат Денис, вся родина, які щоденними дзвінками його підтримували, тихими молитвами оберігали від біди.
І ось після трьох тривожних місяців він отримав коротко тривалу відпустку. Ця відпустка довгоочікувана і жадана, адже Артем вирішив поєднати свою долю з чудовою дівчиною Софією. Не злякалася наречена тих трудностей, що випали на долю її судженого, адже саме кохання здатне побороти зло, саме палкі почуття вселяють віру й надію на мир і спокій в країні.
    15 серпня молодята, з благословення батьків, стали на весільний рушник. Тож нехай їхнє подружнє життя стелиться барвистими рушниками, зітканими тільки червоними нитками. Нехай в молодій сім’ї панує любов, щастя, повага і їхнє кохання ніколи не затьмарить похмуре небо, яке сьогодні охороняє відважний Герой - Артем Червонюк.

В.ДОБРИНСЬКА. Фото автора.
На знімку: щасливі молодята з мамою - Катериною Петрівною.