СИНИ МОЇ!

Мої нещасні, милі матері!
За що вас доля страшно покарала?
За те, що народили ви синів?
А Батьківщина їх у вас забрала?

Ви щастя їм хотіли, майбуття!
За них готові йти в огонь і в воду.
Так ні! Страшна війна забрала їх життя.
У боротьбі за волю і свободу.

Забрала на війну, на ту страшну війну,
Яку ніхто не може оправдати,
Пішли вони усі, як лист у майбуття.
І вже ніхто не може їх спитати.

Хто винен в тому? Хто? Що горе це страшне
Прийшло у дім, нікого не спитавши,
Хто винен? Хто?Що час страшний іде,
Життя людей навіки відібравши.

Та винні є! Є винні, що так склалось.
І скоро прийде суд, прорве народний гнів.
Всіх покарає винних, що б не сталось,
За горе матерів, за смерть усіх синів.

Сини моєї рідної  Вітчизни!
Ми завжди будем пам’ятати Вас!
Ви  Батьківщину рідну захистивши,
Всі сходами життя пішли на небеса:

БОГДАН КАРАВАЙСЬКИЙ.

ДМИТРО КУЗЬМІН,

МИКОЛА КОБРИНЮК,

ГЕОРГІЄВ ДМИТРО,

ПОПИК СЕРГІЙ,

ОЛІЙНИК ВОЛОДИМИР,

ОЛЕГ ЄВИЧ,
 

Та пам’ять вічна, вічна, невгасима!
Ви живете всі з нами, всі у наших днях:
І Богдан, і Дмитро, Коля,  Діма і  Сергій,
 І Вова, і Олег - ви всі в наших серцях!

Свіщенко В.В., 15 лютого  2016.