Гончарук (Редько) Олена Василівна випускниця Христинівської середньої школи № 1 У кожної людини живі спогади про
дитячі та шкільні роки. І скільки б не пройшло часу, подумки ми часто
повертаємось туди, куди ніколи не повернемось. По-різному складається життя,
але ти пам’ятаєш ту людину, завдяки якій була обрана твоя спеціальність. Професія
вчителя колись була вшанована більше, ніж у сьогодення. Нас виховували батьки,
нас виховувала школа і, мабуть, з покоління в покоління передавалась
думка, що вчитель – то святиня. На жаль,
час минув. І наша держава забула, що немає ні президента, ні депутата без
учителя. У моєму житті зустрічались тільки прекрасні та розумні вчителі, яких я
згадую з пошаною і любов'ю. Когось давно вже немає на цій землі, а у когось
сива-сива сивина і тільки очі, сповнені тепла і ласки, нагадують про улюбленого
учителя. Чомусь зараз модно говорити про вчителя все. А у ті шістдесяті роки,
коли ми навчались, за вчителя молились, його завжди чекали у класі, його
зустрічали і проводжали з усмішкою і любов΄ю. Давно закінчили школу, але у
пам΄яті живі уроки української мови та
літератури, які вела Мельник Наталія Іванівна, уроки російської літератури,
географії, хімії, біології. Не було поганих учителів, кожен по-своєму був
кладом. Життя склалося так, що через декілька років прийшла у свою школу
працювати. Працювала старшою піонервожатою. А потім учителем. Мені здається, що
доля посміхалася мені. На своєму життєвому шляху не зустрічала поганих людей,
поганих педколективів. Але з особливою повагою згадую директора Христинівської
школи № 1(у якій навчалася і працювала) Попика Мефодія Сергійовича. Невисокий,
худенький, але скільки толерантності,
вихованості, культури. Якою добротою і
щирістю віяло від цієї людини. Скільки тепла і поваги він віддавав не
тільки дітям, а й своїм колегам. З ним можна було поговорити на любу тему. Я не
пам΄ятаю випадку, щоб він на когось підвищив голос. А коли він аналізував
уроки, то це була справжня майстерність. Я навчалась у нього відношенню до
дітей. Можливо, я ніколи у класах не підвищувала голос тому, що завжди
пам΄тала його слова: " Ти помовч, а клас заспокоється, і тоді тільки
проводь урок." Немає цієї людини, але у моєму серці завжди його посмішка і
його поради. Мабуть, тому у мене ніколи не було поганих учнів, бо поряд були
такі Великі педагоги, як Мефодій
Сергійович Попик, як Мельник Наталя Іванівна і багато інших.
|