 Л.Осадча (Танасійчук),
випускниця Христинівської СШ №2 1970 року
Надія
Марківна Бугай Завдяки Надії Марківні я відкрила для себе світ української мови,
літератури, поезії, книги, красу рідного слова. Закоханість у цей предмет
визначила мій вибір професії - я стала бібліотекарем.
Кожен урок Надії Марківни був
цікавим і неповторним. Матеріал вона давала не тільки за шкільним підручником,
що давало змогу розширити наші знання, словниковий запас, кругозір.
Герої Шевченко і Франка, Довженка і
Нечуя-Левицького, Корнійчука і Малишка вчили нас любити наш народ, його
історію, звичаї, прагнення до волі і
незалежності.
Низький уклін пам’яті Надії
Марківни, ЛЮДИНИ і ВЧИТЕЛЯ.  Бевзенко Клавдія Микитівна
В такому тепер далекому 1960 році для мене
пролунав перший шкільний дзвінок. Наше покоління народилось через 8 років після
закінчення Великої Вітчизняної війни. Батьки пережили всі страхіття воєнних років – на фронті, в тилу, в окупації. Своїм дітям вони
хотіли дати найкраще, і найперше – знання.
Той перший день вересня видався
дощовим і похмурим. Нас, маленьких, мокрих і переляканих, зустріла дуже гарна,
усміхнена і привітна жінка. Наша вчителька, наша шкільна мама Бевзенко Клавдія Микитівна. Це вона навчила
нас писати, читати, лічити. А головне – бути чесними, сміливими, цінувати дружбу,
порядність.
Ми разом садили дерева і квіти,
доглядали шкільні ділянки, в загонах юних тимурівців допомагали стареньким,
ходили в ліс по підсніжники, катались на санчатах, писали листи ровесникам в
інші республіки, їздили на екскурсію в «Софіївку»
З її даром вона могла стати художницею або співачкою. А Клавдія Микитівна просто вчила маленьких христинівчан, виводила їх у світ знань.
На жаль, вчительки немає уже
в живих. Але в моєму серці вона житиме як найперша і найкраща. січень 2011 року
| 
