Учитель, батько й мати -
Так, вони навчають слову, і з колиски пісні
В безсонних ночах дочки чи сини
Ростуть і зріють для звитяг і, звісно:
Хто сіє в добрім намірі добро -
Добродіям надії мусить жати.
Але потрібно дать йому перо.
З пером знання потрібно дати.
Із всіх чудес, відкритих на землі
Не було б їх, повірте -
Факт! Ніколи!
Якби дітей не вчили вчителі,
Якби не було на планеті школи.
В.І. Криницький
Професія
учителя - дуже важка і відповідальна. Учитель, як лікар, не може
припускатися помилок, бо в його руках - "душі" його учнів, які він не
тільки навчає, а й прищеплює любов до прекрасного й вічного.
Учитель для учня, як сонце, а учень для учителя - маленька квіточка, а
разом вони - одне ціле. Тому з появою перших промінців квітка розкриває
пелюстки, а "сонце" для неї стає справжнім садівником, який уміє на
колючому кущі шипшини прищепити рідкісний сорт троянди.
Минають роки, але ми завжди з глибокою вдячністю згадуємо свого шкільного учителя - вимогливого, по-батьківськи доброго.
Сьогодні, я хочу висловити слова подяки учителю, яка вперше провела
мене в довгу дорогу до знань - Козінській Людмилі Артемівні. Це вона
навчила мене першої літери, вміння розуміти прекрасне, палко любити свою
справу. Навчила розумного, доброго, вічного. Переборювати полохливість,
невіру у власні сили, а часом упертість і лінощі, навчила йти вперед до
знань. Ніхто із нас не став би тим, ким він є сьогодні. Честь і слава
першоджерелу всіх наших досягнень і всіх наших успіхів.
грудень 2011 року
| 
