Газета "Трибуна хлібороба", 16 листопада 1994 року, № 92 Віра Омельченко, ветеран педагогічної праці ПО ПРАЦІ – ШАНА
ЗАЛИШИЛИ ДОБРИЙ
СЛІД
Кажемо: "З доброти починається людина”. Про таких добрих людей хочу і розповісти. В 1952
році я отримала призначення в Христинівський
райвно на посаду вчителя. Минуло вже 42 роки від того часу як я стояла
в кабінеті колишнього завідуючого райвно Анатолія Кузьмича Глазкова. На жаль, немає
вже цієї дорогої людини. Пішов з життя. Але хочу сказати, що людина жива – поки
живе пам’ять про неї. Його доброту,
етику керівника, турботу про людину я ніколи не забуду і ношу в своєму серці.
Багато директорів
було у Великосевастянівській середній школі за мої 35 років педагогічної
роботи. Але хочу розповісти більш детально про роботу колишнього директора
школи Івана Андроновича Нещадима. Це висококультурна, тактовна, чесна, правдива і справедлива, з добрим серцем
людина. І хочу ще сказати, що без правди
і доброти немає людини, немає народу.
Іван Андронович цінив людей праці. Завдяки його
вмілому керівництву завжди панував моральний спокій в колективі. Не
помічалося з боку директора командно-адміністративного стилю роботи. Мисляча
людина в спілкуванні з підлеглими. От щось потрібно зробити - він завжди лагідно, душевно просив. Ніколи
не нав’язував своєї
думки, а коли йшов на урок, то питав: "А як настрій? Я хочу ваш урок відвідати”. В легкій формі зробить зауваження при аналізі уроку. Від нього
часто можна було почути: ”Робім людям добро – і нам буде добре ".
Завжди Іван
Андронович серед людей. Навіть культпоходи в кіно проводив разом з
учнями і вчителями. І брав участь в їх обговоренні. З класними керівниками
віддував учнів вдома. Цікавився побутово-матеріальними умовами життя учнів.
В той час, коли приступив до роботи Іван Андронович, будівництво нашої школи
повністю ще не було закінчене. Він разом з усіма працівниками школи працював
на будівництві.
Пам’ятаю як завершували будівництво
шкільної майстерні. В обідню перерву Іван Андронович організував обід для працівників
школи в сільському ресторані. Це було справжнє свято. Тоді ми співали
українських народних пісень. А Іван
Андронович слухав і посміхався.
Потім підвівся і сказав :”Я
радий за такий працелюбний колектив, за
ваші прекрасні пісні”.
І справді, колектив учителів Великосевастянівської
середньої школи відзначався своїми
співучими голосами і в сільському будинку культури, і на
серпневій нараді учителів району.
Поважали Івана Андроновича і вчителі, і батьки, і учні.
Щасти Вам , Іване Андроновичу, довголіття і здоров’я Вам ! Не забули Вас
колективи, в яких Ви
працювали.
с. В.Севастянівка
| 
