Рудь
Наталія Федорівна,
учитель
історії, української мови і літератури, спеціаліст І категорії Слово про вчителя
Лише не так давно я залишила школу, вступивши в нове
доросле життя, як знову опинилася в рідних
стінах... Але повернулася не в якості
учениці, я – учитель. Ще з самого
дитинства мріяла здобути цю професію,
мріяла бути схожою на своїх вчителів – майстрів педагогічної справи.
Привітно і щиро зустрів мене педагогічний колектив.
Гостинно розчинила переді мною двері школа. Її коридори засяяли
різнокольоровими барвами, стіни красувалися
учнівськими творчими та художніми роботами, змістовними і цікавими
стендами. Я була приємно вражена.
За роки роботи вчителем
я дізналася ще більше про свою рідну школу. І я, і весь шкільний колектив
кожен день віддає не тільки свою працю, свій розум і талант, але й своє серце,
щоб сіяти мудре, добре, вічне на
нелегкій педагогічній ниві. А надихає нас на сумлінну працю мудрий, вимогливий
керівник – Ніна Яківна Ковальська. Саме завдяки її вмілому керівництву школа все більше й більше розквітає,
розширюється і має багато особливих досягнень.
Відповідальна,
розуміюча людина, талановитий та
мудрий вчитель. Добре пам'ятаю її уроки, коли ще навчалася у школі. Вона зверталася до нас спокійним,
але сильним голосом. Скiльки в ньому було гiдностi, ввiчливостi, поваги до нас,
що ми враз замовкали, заворожено слухаючи. «Хочу бути схожою на неї. Щоб такими
були мої уроки, щоб так мене любили і поважали діти», - мріяла я, сидячи за партою.
Знання, які ми черпали на уроках географії, стали значним
духовним багажем, основою мого суспільного життя. Добрим словом, порадою та
підтримкою Ніна Яківна зустріла мене як директор школи. Перед своїм першим
відкритим уроком я переживала, непокоїлася: чи вдасться все так, як задумала?
Як оцінить його мій наставник? Та вийшло все добре, адже перед дзвінком директор заспокоїла, що йде не для того, щоб
знайти недоліки в моїй роботі, а щоб надати методичну допомогу.
Працюючи
у школі, я зрозуміла, що не все так просто і легко. Вчити і виховувати дітей завжди було
складно,але за теперішніх умов стало ще важче. З’явилося багато нової
інформації, багато нової техніки, змінилося ставлення до деяких колишніх
цінностей. Сутужно стало із матеріальним забезпеченням. За таких умов велика
відповідальність покладається на керівника школи. Я побачила, що Ніна Яківна –
людина iнiцiативи та ризику, людина наполегливостi й нетрадицiйних рiшень. Вона завжди знайде вихід із будь-якої
ситуації для того, щоб наші діти вчилися і виховувалися у сприятливих умовах.
Менi iмпонує її внутрiшня культура,
начитанiсть, тонкий гумор,
практичнiсть, здатнiсть цiлiсного бачення проблеми. Вона завжди
сповнена ентузіазму та ідей.
На завершення хочеться подякувати долі, що зв’язала мене
з улюбленою справою. Низький уклін усім
вчителям, які мене вчили, працювали і зараз працюють зі мною. Подякувати Вам , моя вчителько, мій
керівник, за Вашу плідну працю, за те,
що щиро ділитеся зі мною своїм досвідом.
Я знаю, що наша справа потрібна. Адже
Вчитель – найвища оцінка для людини! Нехай же доля посилає Вам, моя мудра наставнице, розумних, добрих і вдячних
учнів! вересень 2012 року
| 
