Кокудак Мирослава Савівна,

учитель української мови і літератури, спеціаліст першої категорії

Призначення справжнього вчителя – продовжити себе у своїх учнях. Це передати любов до предмета, повагу до слова, яке не повинно розходитися з ділом, постійна жага до знань, пошук нового і цікавого, невтомна праця і розумний відпочинок.

            Таким сьогодні є мій наставник Тетяна Володимирівна Пастух, а в минулому – мій класний керівник, учитель російської мови та світової літератури. Це людина, яка завжди вражала власним поглядом і особистою думкою.

            Любов до поезії, розуміння художнього слова, трактування добра і зла, розповідь про культуру та красу спілкування лягали кожному в душу плідним зерном, яке проросло на сьогодні добротною нивою молодих педагогів. Бо майже всі учні нашого класу отримали вищу освіту і працюють педагогами.

          Безперечно, що у виборі мого професійного шляху (випускниця Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини) велику роль відіграли саме уроки Тетяни Володимирівни. Тиха, спокійна атмосфера, приємна, мелодійна мова, урок цікавий, де панує цілковите взаєморозуміння, повага і захоплення своїм викладачем, який несе красиве і корисне у серце і душу кожного з вихованців.

            Сьогодні кожен із нас став особистістю. У цьому заслуга Тетяни Володимирівни. Бо навіть намагалися перейняти риси, що притаманні саме їй. Тактовність, людяне відношення до підлеглих, повага у стосунках із колегами, інтелігентність у поведінці, неперевершений смак – риси, що властиві справжньому адміністратору. Тому і не дивно, що такого рангу досягла наша вчителька, а сьогодні завуч  з навчально-виховної роботи Верхняцького НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 – ліцей».

            Приємно і радісно за неї, тому що невтомна і кропітка праця повинна винагороджуватися... Адже крім нас ще скільки дітей вона випустила у світ, віддавши кожному часточку себе, своїх знань і умінь. І все для того, щоб ми стали гарними людьми, небайдужими до несправедливості, гідними свого вчителя.

            Хочеться висловити вдячність за все: за добро і людяність, за пораду у скрутну хвилину, за привітність і уважність, розсудливість і справедливість, і в той же час за вимогливість і вольові рішення, таку любов до своєї роботи, відданість своєму покликанню, педагогічний талант і благородну працю – вчити і виховувати майбутніх молодих педагогів, успішних українців.

 вересень 2012 року