Назвем їх подвиги величні,

Іменням світлим назвемо.

Ми всі в боргу у них навічно

За все, чим нині живемо!

 Микола Павлович Мазурик народився у травні 1917 року в с.Шукайвода. Закінчив семирічку, в 15 років розпочав трудову діяльність. Два роки працював у м.Донецьку, одночасно відвідував заняття вечірнього театрального робітничого факультету, після закінчення якого пішов вчителювати.

У 1939 р. Микола Павлович обирається другим секретарем Христинівського райкому комсомолу, у 1940 р. закінчив Уманську педагогічну школу, в 1955 році Уманський учительський, а в 1960 році – Уманський педагогічний інститут. 

З перших днів війни М.П.Мазурик перебував у діючій армії Південно-західного фронту політруком. Брав участь в обороні Києва, потрапив у київське оточення. З 1941-1943 рр. – учасник партизанського підпілля с.Верхнячки. 1944-1945рр.- знову в діючій армії. Лейтенант 30-го окремого штурмового батальйону Ленінградського фронту. Демобілізувався в грудні 1946 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни, медалями.

Після закінчення війни Микола Павлович продовжив свій трудовий шлях на освітянській ниві, займаючи посаду директора Чайківської (1946-1955рр.) школи.  Він – Відмінник народної освіти. У 1986 році очолив ініціативну групу по створенню історико-краєзнавчого музею селища Верхнячки, директором якого став у 1986 році.

Окрім того, Микола Павлович – людина творча. Його поетичні доробки вражають патріотичним змістом та ідейною спрямованістю. Повний сил, енергії, творчих задумів, Микола Павлович  ділиться своїм багатим життєвим досвідом із молоддю. Він є активним учасником численних зустрічей зі школярами.  

                                                                                                                               травень 2005 року