Телефон 93-3-35

Шумовська (Кравець) Раїса Володимирівна, 

випускниця Христинівської СШ №1   1977року, директор  Христинівської районної бібліотеки

            Зараз всі його знають  як Заслуженого вчителя України, фізика, художника, депутата. А на той час Міщенко Євгеній Олександрович для нас був учителем фізики. Предмет, який він викладав,  серйозний, тож і знань  вимагав від нас таких же – глибоких і серйозних. Можливо   ми не все розуміли, але  Євгеній Олександрович старався зацікавити нас, розвинути мислення, пам’ять, увагу, вміти аналізувати і робити висновки.

Адреса:

У кожного з нас на життєвому шляху трапляються люди, які впливають на наше життя, або змінюють його. Я з дитинства мріяла учити дітей, але що стану учителем хімії, навіть ніколи уявити не могла.

В той час в Христинівській середній школі №1 ім. О.Є.Корнійчука хімію викладав директор школи Криницький Віталій Іванович. В цій людині бог зібрав одночасно всі таланти, які можуть бути притаманні багатьом. Він чудовий керівник, прекрасний учитель, талановитий поет, гарний господар, цікавий співрозмовник. Це добра, чуйна, ввічлива,справедлива, розумна і відповідальна людина. Коли Віталій Іванович ішов коридорами школи, всі завмирали і  зупинялись, щоб привітатись. На загальношкільних зборах його перші слова звучали дуже тихо, тому, щоб їх почути, діти затихали і уже спокійно слухали всю промову до кінця.

Рудь Наталія Федорівна,

учитель історії, української мови і літератури, спеціаліст І категорії

Слово про вчителя

Лише не так давно я залишила школу, вступивши в нове доросле життя, як знову  опинилася в рідних стінах...  Але повернулася не в якості учениці, я – учитель.  Ще з самого дитинства мріяла здобути  цю професію, мріяла бути схожою на своїх вчителів – майстрів педагогічної справи.

Привітно і щиро зустрів мене педагогічний колектив. Гостинно розчинила переді мною двері школа. Її коридори засяяли різнокольоровими барвами, стіни красувалися  учнівськими творчими та художніми роботами, змістовними і цікавими стендами. Я була приємно вражена.

За роки роботи вчителем  я дізналася ще більше про свою рідну школу. І я, і весь шкільний колектив кожен день віддає не тільки свою працю, свій розум і талант, але й своє серце, щоб сіяти мудре,  добре, вічне на нелегкій педагогічній ниві. А надихає нас на сумлінну працю мудрий, вимогливий керівник – Ніна Яківна Ковальська. Саме завдяки її вмілому  керівництву школа все більше й більше розквітає, розширюється і має багато особливих досягнень.

                      Квітень 2016.

            Пошуківці завершили роботу над створенням карти м.Христинівки, 

Григорій Степанович Турчак - УЧИТЕЛЬ, художник, спортсмен

У кожного народу свій літопис, свої герої і своя пам’ять. Місто Христинівка це невід’ємна частина не тільки героїчного минулого українського народу, а й сьогодення. Серед наших земляків є багато заслужених і відомих. Дуже важливо, щоб пам’ять про них не стерлася часом. Ми піклуємося про увіковічення імені відомого учителя і художника Турчака Григорія Степановича.

 Народився Г.С.Турчак в с.Плоске на Полтавщині в 1890 році. Навчався у Санкт-Петербурзькій художній академії,  вчителював у навчальних закладах в м.Умань у 30-х роках минулого століття. Роботу вчителем малювання, креслення і географії у Христинівськів школі №18(тепер №1) розпочав у 1947 році.  Учні запам’ятали свого вчителя як високоосвіченого, високопрофесійного наставника.

Пошуковці Христинівської ЗОШ І-ІІІ степенів №2 працювали в проекті «Імена земляків на карті міста» і дізналися, що у 1990 році учні Г.С.Турчака, що прибули на святкування 100-ї річниці від дня народження вчителя, ініціювали назвати одну з вулиць міста його іменем. Тоді ж розпочалося дослідження його творчості  мистецтвознавцем з м.Умань Цимбровською.Л.О.

Історія

Углуватського навчально – виховного закладу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа 

І – ІІІ ступенів»

      Історія Углуватської загальноосвітньої школи  І – ІІІ ступенів  - це спільна історія сіл Углуватка, Зоряне і Чайківка, що ввійшли до складу укрупленого колгоспу імені Димитрова. Зникло з карти, як географічна назва, в 1951 році село Притика, яке безпосередньо межувало з селом Угловатою.

       Страшні картини умов життя дореволюційного села виразно проявились на його культурі. Затурканість і не писемність були постійними супутниками народу. Зате церква і шинок займали провідне місце на селі.