Живе у селі Розсішки справжня легенда нашого краю, людина, чиє життя стало славною сторінкою історії. Це – Маргарита Михайлівна Свистільник (в дівоцтві – Поглод).

     Народилася 26 грудня 1923 року в м.Могилів-Подільський. Мати – вчителька, батько – службовець. В 1924 році переїхала сім’я в с.Розсішки. Навчалась в Розсішській школі. Провчившись 2 роки в Станіславському (нині Івано-Франківському) педагогічному училищі, з жахом зустріла звістку про початок війни.

     З перших  днів війни на передовій -    медсестра Станіславського військового шпиталю. Довівши медично-санітарний ешелон до Києва, молода медична сестра Червоного Хреста одразу ж повертається назад, де вже відступають наші війська, з якими відходить і вона.

 Ветеран війни і педагогічноїпраці Діденко Петро Юрійович 

      Житель с.Талалаївки. Народився 25 червня 1923 року в с.Орадівці Христинівського  р-ну   Київської обл. в сім’ї   колгоспників.  Хоч і закінчив  в 1944 році  школу   санінструкторів, але  попросився у розвідники.  Його  фронтові   дороги   пролягли  через  Румунію, Угорщину,  Австрію, Чехословаччину.  Свою першу  нагороду - "Орден  Слави”  21- річний  Петро   Діденко отримав  за взяття  Відня.  Та це не  єдина  нагорода. Військовий героїзм  Петра   Юрійовича  був відзначений  ще  трьома орденами    і численними медалями, отриманими у воєнний і післявоєнний  час.

Страшне слово ВІЙНА. Ще страшніше, коли вона неоголошена і забирає тисячі життів патріотів нашої БАТЬКІВЩИНИ. По зернятку зберемо інформацію про всіх земляків, для яких  небайдуже майбутнє України, хто ризикує власним життям, захищаючи цілісність держави.

 В 1944 році служив у Радянській Армії на Тихоокеанському флоті. Приймав участь у війні з Японією в 1945 році, займав посаду командира-гарматника берегової артилерії.

Під час служби в армії був нагороджений "Орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня”, орденом "За мужність” та багатьма медалями, зокрема, медаллю "За перемогу над Японією”.

Прослуживши  в армії  7 років, демобілізувався  в грудні 1951р.

Після служби в  армії працював у райкомі комсомолу і  паралельно навчався у вечірній школі №4 м.Христинівки (теперішня ЗОШ І-ІІІ ступенів №1)

У 1953 році поступив в Уманський державний педагогічний інститут на фізико-математичний факультет.

 Автобіографія вчителя-ветерана  Великої Вітчизняної війни 

     Я, Березок Василь Харлампович, народився 7 червня 1926 р. в с.Заячківка Христинівського району Київської області. В 7 років поступив у Заячківську семирічну школу і закінчив її у 1941 році. З 1941 по  березень 1944 року  перебував на окупованій території. З березня місяця 1944 р. по 1951 р. служив у лавах Радянської Армії, в розвідці. З 1951р. по 1953р. навчався в Ірпінському лісобудівельному технікумі. З 1953 р. по 1962 р. працював техніком у Яновському лісгоспі. З 1962р. по 1988р. – учитель трудового навчання Заячківської восьмирічної школи. З 1986 р. – пенсіонер. З 1988 р. по 1998 р. працював в Заячківському колгоспі столярем. Нагороджений: орденом "Слави ІІІ ст.” орденом " Вітчизняної війни”,  орденом "За мужність”,  медаллю ”За  бойові  заслуги  "  і  15  ювілейними медалями.