ЄВРОПЕЙСЬКІ ТРАДИЦІЇ У РОЗВИТКУ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Українська національна школа констатується на куль­турно-історичних засадах і водночас є частиною євро­пейської цивілізації, результа­том культурних впливів інших держав. Ще з давніх часів схід­ні і західні сегменти європей­ської цивілізації взаємодопов­нювались новими культурними традиціями, віруваннями, напрацюваннями у сфері освіти.

Не можна не згадати україн­ського астронома, медика, математика й мислителя-гуманіста XV століття Юрія Дро­гобича (Котермака), який, перебуваючи на посаді ректо­ра Болонського університету (Італія), професора Ягеллонського університету (Польща), переносив на євро­пейський ґрунт національні освітні традиції. Так само, представники католицької громади просували на право­славний Схід кращі здобутки своєї системи освіти. Чимало представників української еліти XVI — XVII століть на­бувало знань в освітніх закла­дах ордену єзуїтів — колегіях. Серед них — Богдан Зіновій Хмельницький.

Популярність українських шкіл в Україні зберігалась і за доби гетьманства, коли вона перебувала під протекторатом Росії. Стефан Яворський, соратник Петра I – перший обер-прокурор Святійшого Синоду, видатний українець, випускник єзуїтського колегіуму в Римі. Переконавшись у прогресивності навчально-виховного процесу в колегіях, він докладає значних зусиль до поширення педагогічного досвіду єзуїтів в Україні, Білорусі й Росії. Саме завдяки його ініціативі освітня практика католицького ордену була впроваджена в церковно-православні школи, які на початку ХVIII століття були основними освітніми осередками Східної Європи. Саме ця класична модель єзуїтської середньовічної школи витри­мала випробування часом. Адаптована до національних особливостей, зазнавши істот­них, але цілком обґрунтованих змін, зокрема й конфе­сійного характеру, вона збе­реглась до наших днів.

Як і наша сучасна школа, єзуїтські навчальні заклади традиційно виконували освіт­ню й виховну функцію. Шкільну програму створюва­ла спеціальна колегія, яка пе­ріодично коригувала її зміст. Курс навчання в єзуїтських школах складався з двох час­тин: середній курс, який проходили в колегіях (у нас — се­редня школа), і університет­ський курс. При цьому в се­редній школі основними були граматичні дисципліни, зокре­ма граматика іноземних мов, риторика, історія й христи­янська релігія. У вищій школі учні оволодівали філософією, логікою, математикою, фізи­кою, географією, етикою, іно­земними мовами, богослів'ям. Найталановитіші учні навча­лись два додаткові курси і могли стати вчителями або от­римати ступінь доктора. (Андреев А.Р. История ордена иезуитов. Иезуиты в Российской империи. — М., 1998. — с. 79 - 82).

Причиною привабливості єзуїтської освітньої моделі, яка стала прообразом освітніх си­стем усіх європейських країн, є доцільна організація й методика, зорієнтованість на духовну й фізичну гармонію.

Система освіти незалежної України увійшла в стадію мо-дернізаційних змін, сутність яких окреслює Національна доктрина розвитку освіти Ук­раїни в XXI столітті. Доктри­на визначила парадигмально-стратегічні аспекти діяльності нашої середньої і вищої шко­ли впродовж перших деся­тиліть нового століття — век­тор європейської орієнтації, національне виховання, особистісне навчання, формування в представників нових гене­рацій комплексу гуманістич­них цінностей і високого про­фесіоналізму.

Інтенсифікується інтеграція України в європейський освітній простір. Уряди країн Європи і керівництво Євро­пейського Союзу свідомі того, що система первинної освіти має реалізувати як світогляд­но-виховну, так і суто про­фесійно-формуючу мету: фор­мулювання і передача молоді спільних загальноєвропейських гуманістичних цінностей; ство­рення і поширення нових ме­тодів загального і професійно орієнтованого навчання мо­лоді, їх застосування для фор­мування відчуття континен­тального громадянства; спри­яння появі інновацій і поши­ренню вдалої практики на те­ренах Об'єднаної Європи.

У переліку «спільних цінно­стей»: право особи на визнан­ня і захист її людської гідності; забезпечення фундаментальних свобод; демократичне законо­давство; мир і заперечення насильства як засобу розв'язання проблем; повага до інших; людська солідарність в Європі та в межах усього люд­ства; постійний та урівноваже­ний соціально-економічний розвиток; рівність шансів і можливостей; принципи раці­онального мислення: етика фактів, очевидного, дослідів, доказів; збереження екосистем; індивідуальна відповідальність. Реалізація цих завдань по­в'язана з наближенням загаль­ної середньої освіти України до європейських стандартів: збільшення терміну навчання в школі, впровадження об'єк­тивного зовнішнього незалеж­ного тестування, вивчення двох іноземних мов, забезпечення підручниками. Розвиток сис­теми освіти в Україні спрямо­ваний на збереження ціннос­тей національної, культурної і природної спадщини, визна­чення найкращих здобутків європейської освіти, здійснен­ня їх інтеграції у зміст і тех­нології сучасного навчання і виховання молоді.

(Використано матеріали міжнародної наукової конференції, газета "Освіта України", №29-30, 17 квітня 2009р.)