УКРАЇНСЬКА ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА І ШКОЛА ЗА РАДЯНСЬКИХ ЧАСІВ
Радянський період розвитку національної освіти охоплював
з 1920-1991 рр. Перші декрети радянської влади відіграли позитивну роль у
залученні дітей до школи, підвищенні рівня грамотності дорослого населення
тощо. В травні 1919 р. Наркомос України ухвалив Декларацію про єдину трудову
політехнічну школу, впровадивши дев'ятирічну єдину трудову школу з двома
ступенями: школа І ступеня (діти від 8 до 13 років, 5 років навчання), школа II
ступеня (діти від 13 до 17 років, 4 роки навчання). Зміст освіти почав
визначатися з урахуванням світськості школи, класовості виховання, встановлювалася
загальнодоступність і безплатність навчання, спільне навчання дітей обох
статей.
У березні 1920 року дев'ятирічну школу було скасовано і впроваджено семирічну
трудову школу з двома концентрами: І концентр — 1-4 класи; II концентр — 5-7
класи.
З 1921 року було створено мережу шкіл ФЗУ (фабрично-заводське
учнівство з чотирирічним терміном навчання), у 1923 році — ШСМ (школи селянської
молоді з трирічним терміном навчання), перетворені на ШКМ (школи колгоспної
молоді), які проіснували до 1934 року, а з 1925 року — ФЗС (фабрично-заводські
семирічки).