Розвиток освіти у період
визвольних змагань українського народу
Хронологічні межі цього періоду розпочинаються у
1905 р. і закінчуються 1920 р. початок ХХ ст.. відзначається сплеском
самоусвідомлення нації, розвитком суспільних наук, публіцисти,мистецтва,
педагогічної думки.
До 1917 р. школа в Україні залишалася знаряддям
русифікації,пригнічення народу людського і національного в особистості. Однак
під час визвольних змагань 1917 – 1920 рр. українська шкільна освіта
наповнилась новим національним змістом. Усі українські уряди доби Центральної
Ради, гетьмана П. Скоропадського та Директорії УНР сприяли формуванню
української шкільної системи побудованої на засадах вільної, єдиної,
безплатної, обов’язкової,світської, національної школи, на принципах
українознавства. У найважчі часи громадянської війни курси вдосконалення освіти
пройшло 100 відсотків вчителів українських, російських, польських і
європейських шкіл.
Пожвавлюється видавнича діяльність,усталеним стає
український правопис, з’являються українськомовні видання, в яких пропагуються
ідеї національної школи. У 1917 р. відбулася спроба сформувати національну
шкільну політику, систему освіти і виховання. Активно створюється
навчально-методична література – національні підручники, впроваджуються у
навчально-виховний процес школи українознавчої дисципліни, народознавство,
краєзнавство. Українізація, світськість, доступність, безкоштовність – ось що
притаманне національній системі освіти. Національна парадигма стає теоретичною
і практичною підвалиною діяльності нової школи.
Прогресивні постаті у
справі шкільництва
Григорій Ващенко
Григорій Ващенко (1878 – 1967) – педагог,
професор, поет, драматург, творець української освітньо -виховної; розбудовник
національної системи освіти. Він запропонував структуру системи освіти у
вільній Україні (перед дошкільне (до 3-х років) і дошкільне (від 3 до 6 років)
виховання; початкова освіта (від 6 до 14 років); середня школа (від 14 до18
років); висока школа (від 18 до 22 – 23 років); позашкільна освіта;
науково-дослідні установки). Метою виховання вважав досягнення виховного ідеалу
українця, який ґрунтується на двох принципах: виховання людини на засадах християнської
моралі і на здобутках духовності народу; обстоював ідею виконання людиною
подвійної високої мети: служіння Богові і своїй нації. Практична діяльність
Григорія Ващенка була спрямована на підготовку педагогічних кадрів для
української школи, які, окрім фахової та суто педагогічної підготовки, володіли
знаннями з педології, психології, психотерапії, християнської етики.
Відомі педагоги цього часу були Я. Чепіга, І.
Огієнко, В. Дурдуківський, завдяки просвітницькій діяльності яких національне
шкільництво зазнало корінних змін. (Використано матеріали міжнародної наукової конференції, газета "Освіта України", №29-30, 17 квітня 2009р.)
| 
