Іщенко Надія Ананіївна

Випускниця Христинівської середньої школи №1   1966 року

З  днем народження

Влітку на Купала

Народила мама.

Як дар Бога - ім'я

Синочкові дала.

Гончарук (Редько) Олена Василівна

випускниця Христинівської середньої школи № 1 

      У кожної людини живі спогади про дитячі та шкільні роки. І скільки б не пройшло часу, подумки ми часто повертаємось туди, куди ніколи не повернемось. По-різному складається життя, але ти пам’ятаєш ту людину, завдяки якій була обрана твоя спеціальність. Професія вчителя колись була вшанована більше, ніж у сьогодення. Нас виховували батьки, нас виховувала школа і, мабуть, з покоління в покоління передавалась думка,  що вчитель – то святиня.

Середницька Тетяна Костянтинівна

Учитель про вчителя

                                                                                              "У школі учню має бути так, 
                                                                                                                  як у батьківській хаті"
                                                                                                                                                                                                   Олександр Захаренко

       Маю честь розповісти про свою колегу, учительку  початкових   класів, чудову  людину  і  талановитого педагога – наставника  вищої  кваліфікаційної категорії   Безносюк Зорину Євгеніївну.

     Зорина Євгеніївна працює на посаді    вчительки  молодших класів  Христинівської  ЗОШ І-Ш ступенів  з вересня 1991 року.  За два  десятиліття  своєї  нелегкої  і такої  відповідальної  праці    виплекала,  виховала  і навчила  більше  двохсот    маленьких  хлопчиків і  дівчаток.  Вона  любить  дітей, успішно навчає, виховує  і розвиває, не ламаючи  їхньої  природи.  Сама  ж учителька  має  спокійний,  урівноважений  характер, добра,  лагідна, тактовна.

 Шумовська Раїса Володимирівна,

директор Христинівської районної централізованої бібліотечної системи                 

Гортаючи сторінки віртуального музею, я побачила знайоме прізвище – Шавлович. І мені теж захотілося сказати кілька слів про цю чарівну людину.

Віру Іванівну Шавлович, цю вродливу жінку, не дивлячись на роки, я знала, як активну читачку. Вона приходила до нас, у бібліотеку, часто,  та й читала дуже багато.  Була надзвичайно ерудованою людиною – і мені, тоді, молодій дівчині,  було цікаво спілкуватися з нею. Завжди привітна, уважна, вона цікавилась новинками, любила класику.

         А як про вчителя  - хочу  розповісти як про неї пише Станіслав Сергійович Зінчук, наш земляк,  а її колишній учень. В своїй книзі «Екран пам’яті» (Зінчук С. «Екран пам’яті»: автобіографічні нотатки //К: Сьоме небо, 2004.- 263с.)  відомий поет-шістдесятник згадує нелегкі випробування долі та багатьох неординарних сучасників, з якими випало жити і творити на крутих віражах історії наприкінці минулого тисячоліття.

 Кравчеко (Мулик) Людмила Петрівна, 

випускниця Христинівської середньої школи №2 1980 року,

директор  Христинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 

Моя рідна школо! Непізнанною зробили тебе роки, а ти в моїй пам’яті живеш такою, якою побачила вперше, коли ступила на твоє подвір’я першокласницею. Ти живеш і житимеш завжди у моєму серці, як свідок неповторного дитинства.  Дуже запам’ятався перший день у першому класі. Вів мене батько, і так хороше, врочисто було на душі. Здавалось, що все навкруги зайняте тільки мною.

         Першою вчителькою була Коломієць Олена Кіндратівна, яку я згадую з теплотою в душі. Вона вчила нас любити життя, працювати, вчитися.

 Шумовська (Кравець) Раїса Володимирівна, 

випускниця Христинівської СШ №1 1977року, директор Христинівської районної бібліотеки

Зараз мені хочеться низько вклонитися  прекрасним людям, із щирою душею, відкритим серцем, надзвичайно щедрим, ім’я яким - Вчителі.

            В далекому, 1967 році, переступивши поріг Христинівської СШ №1, ми стали учнями 1-Б  класу, а нашою вчителькою була  Ганна Йосипівна Безугла. Вона вчила нас писати палички, кружечки, гачечки, які, як не дивно, потім перетворювались на букви. Вона вчила нас читати, а «мама мила раму», мабуть, стало для всіх поколінь фразеологізмом. На уроках каліграфії виводили букви-крапельки, старалися зовсім не кляксати, але чомусь виходило все навпаки. Знайомила з премудростями арифметики: додаванням та відніманням, де більше і чого на скільки менше. А такі відомі букви як «х» та «у»  перетворились на «ікс» та «ігрек». Та й табличку множення ми дійсно знали «на зубок».На уроках праці ми разом із Ганною Йосипівною ліпили, малювали, шили й вишивали. Ходили на прогулянки в «Долинку», в бібліотеку, де дивилися діафільми, обговорювали книги, відповідали на питання вікторин. Вона все знала і вміла  робити  все.