ОСЕРЕДКИ ШКІЛЬНИЦТВА XIV – XVI СТОЛІТЬ

У XIV ст.. починає складатися така система закладів шкільної освіти: монастирські стаціонарні (вивчали читання, письмо, теологію, літературу, мови), міські магістратські, кафедральні школи. У XVI ст. заклади шкільної освіти, за твердженням Х. Титова, «… стали усилено размножаться… существовали школы самыхъ разнообразныхъ типовъ и названій  (приходскія, каоедральныя [епархіальныя], духовныя семинаріи, колегія, такъ послъ ( с половины XVI въка) и протестанскія … Рускіе люди … знали такія школы, сами посъщали ихъ и посылали своихъ дътей учиться въ нихъ, но у себя пока, до времени, предпочитали обходиться и удовлетворятьчя тъми первоначальными школами церковной грамотномти, какія древняя (до-монгольская) Русь завъщала …» [Титов Х. Стара вища освіта в київській Україні кінця XVI – поч.. ХІХ в. – К.: друкарня Академії Наук, 1924. – С.16].

ЄВРОПЕЙСЬКІ ТРАДИЦІЇ У РОЗВИТКУ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Українська національна школа констатується на куль­турно-історичних засадах і водночас є частиною євро­пейської цивілізації, результа­том культурних впливів інших держав. Ще з давніх часів схід­ні і західні сегменти європей­ської цивілізації взаємодопов­нювались новими культурними традиціями, віруваннями, напрацюваннями у сфері освіти.

Не можна не згадати україн­ського астронома, медика, математика й мислителя-гуманіста XV століття Юрія Дро­гобича (Котермака), який, перебуваючи на посаді ректо­ра Болонського університету (Італія), професора Ягеллонського університету (Польща), переносив на євро­пейський ґрунт національні освітні традиції. Так само, представники католицької громади просували на право­славний Схід кращі здобутки своєї системи освіти. Чимало представників української еліти XVI — XVII століть на­бувало знань в освітніх закла­дах ордену єзуїтів — колегіях. Серед них — Богдан Зіновій Хмельницький.

Історична місія школи зумовлена особливостями суспільно-політичного, економічного, культурного і духовного життя у відповідні періоди.

У добу християнізації Русі, долучаючи тогочасну еліту до релігії, школа водночас сприяла поширенню письма і читання. Загалом поєднання освітньої, культуротворчої і духовної місії стало характерною особливістю української  шкільної освіти, що зберігається до наших днів. Починаючи з XV століття, коли на арені історії виразно виявляє себе українська нація, школа обрала місію націєтворення. Плекання національної культури і духу нації стало одним з її пріоритетів. Місія націєтворення є невичерпною, допоки житиме українська нація, її мова, культура.